9.8.  Контроль за здійсненням господарської діяльності (види, форми, уповноважені особи). Порядок проведення перевірок суб’єктів господарської діяльності

Контроль за здійсненням господарської діяльності полягає в забез­печенні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і грома­дянами господарського законодавства України.

Контроль за здійсненням господарської діяльності здійснюється у таких формах:

1)  державний контроль (здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади);

2)  самоврядний контроль (здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами);

3)  громадський контроль (здійснюється громадськими інспектора­ми, які призначаються відповідними органами місцевого самовряду­вання; профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями).

Згідно зі ст. 19 ГК України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у таких сферах:

-   збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єк­тами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтер­ського обліку та звітності;

-   фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та по­даткових відносин - за додержанням суб’єктами господарювання кре­дитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, до­держанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

-   цін і ціноутворення - з питань додержання суб’єктами господа­рювання державних цін на продукцію і послуги;

-  монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно- конкурентного законодавства;

-   земельних відносин - за використанням і охороною земель;

-   водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

-   виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержан­ням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно- гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, яки­ми встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

-   споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;

-    зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, еко­номічної, екологічної та соціальної безпеки.

Статус органів державної влади і посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються чинним законодавством України.

Державний контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю ви­значення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефектив­ним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтер­ського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комуналь­не майно, виконанням місцевих бюджетів здійснює Державна контрольно-ревізійна служба України, яка складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Се­вастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державний контроль за цінами здійснюється державними інспек­ціями з контролю за цінами, систему яких очолює Державна інспекція з контролю за цінами.

Державний контроль за додержанням податкового законодавства здійснюється органами державної податкової служби (обласними дер­жавними податковими адміністраціями, державними податковими ад­міністраціями міст Київа та Севастополя, податковими інспекціями у районах та містах), систему яких очолює Державна податкова адміні­страція України.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями.

Державний контроль за використанням та охороною земель здій­снює Державне агентство земельних ресурсів України. Державний контроль за використанням та охороною водних ресурсів здійснює

Державний комітет України по водному господарству. Державний контроль за використанням та охороною лісового господарства здій­снює Державний комітет лісового господарства України. Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель та водних ресурсів здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Державний комітет України з технічного регулювання та споживчої політики) та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони праці здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконав­чої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет України з про­мислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду); спеціально уповно­важений державний орган з питань радіаційної безпеки (Державний комі­тет ядерного регулювання України); спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної без­пеки); спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Державна санітарно-епідеміологічна служба України).

Загальну правову основу державного контролю за господарською діяльністю та проведення перевірок контролюючих органів утворю­ють: закони України «Про захист економічної конкуренції»^[18] від 11   січня 2001 р.; «Про природні монополії»^[19] від 20 квітня 2000 р.; «Про Антимонопольний комітет України»^[20] від 26 листопада 1993 р., Поло­ження про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції^[21], затверджене Розпорядженням Атимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 р. № 182-р, По­ложення про порядок проведення перевірок щодо дотримання розпо­рядниками державних коштів вимог законодавства у сфері державних закупівель^[22], затверджене Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 20 червня 2006 р. № 214-р, Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»^[23] від 26 січня 1993 р., Закон України «Про державну податкову службу України»^[24] від 4 грудня 1990 р. (у ред. Закону від 24 грудня 1993 р.), Положення про Державну подат­кову адміністрацію України^[25], затверджене Постановою Кабінету Міні­стрів України від 26 травня 2007 р. № 778, Порядок оформлення ре­зультатів невиїздних документальних, виїздних планових та позапла­нових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншо­го законодавства^[26], затверджений Наказом Державної податкової адмі­ністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, Положення про Держав­ну інспекцію з контролю за цінами^[27], затверджене Постановою Кабіне­ту Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1819; Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю^[28], затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510; Положення про порядок проведення перевірок банків - учасників (тим­часових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб^[29], за­тверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкла­дів фізичних осіб від 4 жовтня 2002 р. № 7, Інструкція про порядок проведення перевірок щодо додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камін- ням^[30], затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 18 трав­ня 2001 № 240; Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд^[31], затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 черв­ня 1999 р. № 1109 (у ред. Постанови від 19 серпня 2002 р. № 1217), Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України^[32], затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1218; Закон України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища»^[33] від 25 червня 1991 р., Закон України «Про охорону земель»^[34] від 19 червня 2003 р., Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»^[35] від 19 червня 2003 р., Поло­ження про Державний комітет України по водному господарству^[36], за­тверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 882, Положення про Державний комітет лісового господарства Укра- їни^[37], затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 черв­ня 2007 р. № 883, Положення про Державне агентство земельних ре­сурсів України^[38], затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р. № 614, Закон України «Про охорону праці»^[39] від 14 жовтня 1992 р. (в ред. Закону від 21 листопада 2002 р.), Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи^[40], затвер­джене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопода 2006 р. № 1524, Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду^[41], затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1640, Закон України «Про захист прав споживачів»^[42] від 12 травня 1991 р. (у ред. Закону від 1 грудня 2005 р.) тощо.

Контролюючі органи здійснюють перевірки двох видів: планові та позапланові, які можуть бути як виїзними (здійснюватися за місцезна­ходженням суб’єкта господарювання або за місцезнаходженням його відокремленого структурного підрозділу), так і невиїзними (здійсню­ватися шляхом витребування у суб’єктів господарювання необхідних для перевірки документів без безпосереднього виїзду на об’єкт пере­вірки).

Планова перевірка, як правило, проводиться не частіше одного разу на календарний рік. Підставою для проведення планових пере­вірок є план-графік перевірок, затверджений центральним органом виконавчої влади, що очолює відповідну систему контролюючих органів.

Позапланова перевірка проводиться відповідно до наказу централь­ного органу виконавчої влади, що очолює відповідну систему контролю­ючих органів за місцезнаходженням об’єкта перевірки або за місцезна­ходженням його відокремленого структурного підрозділу уповноваже­ними органами, виходячи з їхніх функціональних повноважень, за на­явності хоча б однієї з таких обставин:

-   за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України;

-   за заявами суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, уста­нов, організацій про порушення їх прав унаслідок дій чи бездіяльності суб’єкта господарювання (об’єкта перевірки);

-   за поданням органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення господарського законодавства суб’єктом господарювання (об’єктом перевірки);

-   за ініціативою контролюючих органів - у разі безпосереднього виявлення ознак порушення господарського законодавства суб’єкта господарювання (об’єктом перевірки);

-    на особисте прохання (суб’єкта господарювання) об’єкта пере­вірки;

-   за інших обставин, передбачених у чинних нормативно-правових актах.

Основними завданнями перевірок є:

-   здійснення державного контролю за додержанням законодавства у сфері господарювання;

-   своєчасне попередження, виявлення та припинення дій, які містять ознаки порушення господарського законодавства, а у разі, якщо пору­шення припинено, - вжиття заходів для усунення наслідків цих пору­шень;

-   збір доказів у заявах і справах про порушення господарського за­конодавства;

-   оцінка діяльності об’єктів перевірки щодо додержання господар­ського законодавства та виконання рішень чи розпоряджень контролю­ючих органів;

-    аналіз рішень органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю на відповідність господарському законодавству.

Результати перевірок суб’єктів господарювання контролюючими органами, їх посадовими особами оформлюються відповідними актами. При встановленні факту правопорушень до суб’єктів господарювання на підставі складених актів застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Органи державної влади і посадові особи зобов’язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб’єктів господарювання неупе- реджено, об’єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб’єктів господарювання. Неза­конне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Суб’єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх по­садових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб’єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

^[1] ^лементьI рьшочного механизма: Курс лекций / Под ред. О. Б. Дигилиной. - Владимир: Изд-во Владимир. гос. ун-та, 2001. - С. 7.

^[2] Див.: Капканщиков С. Г. Государственное регулирование ^кономики: Учеб. пособие. - М.: КНОРУС, 2006. - С. 9.

^[3] Див.: Халфина Р. О. Цивилизованньш рьшок: правила игрьі. - М.: ТЕИС, 1993. - С. 10.

^[4] Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В. К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 17.

^[5] Див.: ИвановВ. П. Организационно-правовой механизм обеспечения государ- ственньїх интересов Российской Федерации. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003.  - С. 61.

^[6] Див.: МатузовН. И., Малько А. В. Теория государства и права: Учебник. - М.: Юристь, 2005. - С. 537-539.

^[7] Див.: Занковский С. С. Предпринимательские договори в России. Проблеми теории и законодательства: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12. 00. 03 / Ин-т гос-ва и права Российской академии наук. - М., 2004. - С. 127-128.

^[8] Див.: Віркул Ю. Г. Ринкова економіка і держава (макроекономічний аспект): Навч. посіб. - Кривий Ріг: Мінерал, 2003. - С. 61.

^[9] Див.: Ильин С. С., МаренковН. Л. Основи ^кономики. - Ростов-н/Д.: Феникс, 2004.  - с. 246. (Серия «Вьісшее образование»).

^[10] Див.: Кравцова Т. М. Адміністративно-правові засади здійснення державної регуляторної політики у сфері господарювання: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12. 00. 07 / Нац. ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004. - С. 15.

^[11] Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 32. - Ст. 169.

^[12] Там само. - 2006. - № 12. - Ст. 101.

^[13] Офіційний вісник України. - 2003. - № 41. - Ст. 2175.

^[14] Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 12. - Ст. 101.

^[15] Там само. - 2001. - № 31. - Ст. 145.

^[16] Там само. - № 32. - Ст. 169.

^[17] Офіційний вісник України. - 1999. - № 26. - Ст. 1230.

^[18] Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

^[19] Там само. - 2000. - № 30. - Ст. 238.

^[20] Там само. - 1993. - № 50. - Ст. 472.

^[21] Офіційний вісник України. - 2002. - № 7. - Ст. 323.

^[22] Там само. - 2006. - № 29. - Ст. 2113.

^[23] Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст. 110.

^[24] Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 15. - Ст. 84.

^[25] Офіційний Вісник України. - 2007. - № 39. - Ст. 1564.

^[26] Там само. - 2005. - № 35. - Ст. 2143.

^[27] Там само. - 2000. - № 50. - Ст. 2162.

^[28] Зібрання Постанов Уряду України. - 1994. - № 2. - Ст. 30.

^[29] Офіційний вісник України. - 2002. - № 46. - Ст. 2112.

^[30] Там само. - 2001. - № 35. - Ст. 1648.

^[31] Там само. - 2002. - № 34. - Ст. 1612.

^[32] Там само. - № 34. - Ст. 1613.

^[33] Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

^[34] Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 349.

^[35] Там само. - 2003. - № 39. - Ст. 349.

^[36] Офіційний вісник України. - 2007. - № 48. - Ст. 1981.

^[37] Там само. - Ст. 1982.

^[38] Там само. - № 26. - Ст. 1056.

^[39] Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 2. - Ст. 10.

^[40] Офіційний вісник України. - 2006. - № 44. - Ст. 2949.

^[41] Там само. - № 47. - Ст. 3133.

^[42] Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 7. - Ст. 84.