9.7.  Державна підтримка малого підприємництва

Мале підприємництво є особливим сектором ринкової економіки, який становить основу дрібного виробництва та здійснює швидку окупність витрат виробництва, розширює межі свободи ринкового ви­бору, забезпечує насичення ринку товарами, послугами та додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці. Зміцнення та подальший розвиток позитивних тенденцій становлення малого підприємництва вимагає належної правової основи його функ­ціонування та активної державної підтримки. З цією метою 19 жовтня 2000 р. прийнято Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва»¹, який визначає правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.

Зазначений Закон до суб’єктів малого підприємництва відносить:

1)  фізичних осіб, зареєстрованих у встановленому законом порядку суб’єктами підприємницької діяльності;

2)  юридичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблі- кова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Середньооблікова кількість працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за до­говорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Метою державної підтримки малого підприємництва є:

-    створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

-    сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, ста­новлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні нега­тивних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

-   підтримка вітчизняних виробників;

-   формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за таки­ми напрямами:

-   формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підпри­ємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підви­щення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва;

-    встановлення системи пільг для суб’єктів малого підприємни­цтва;

-   запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерсько­го обліку та звітності;

-   фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

-   залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання науково- технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки про­дукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабіне­том Міністров України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади. Підтримка малого підприємництва здійсню­ється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затвердженої Законом України «Про Націо­нальну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні»¹ від 21 грудня 2000 р., програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм під­тримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до за­конодавства.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Метою Національної програми є створення належних умов для реалі­зації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності. Основними напрямами Програми є: вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності; формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності; активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва; сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва; впровадження регіо­нальної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

Заходи щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України, а обсяги їх бюджетного фінансування затверджу­ються Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України на черговий рік.

Державна підтримка малого підприємництва щодо формування його інфраструктури здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо. Основними завданнями таких організацій є: консультування з питань законодавства України; надання інформації щодо здійснення державної підтримки суб’єктів малого підприємництва; надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності використання товарів (послуг), що виготовля­ються суб’єктами малого підприємництва, які розташовані на території регіону; підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб’єктів малого підприємництва.

Для суб’єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: за­міну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів мало­го підприємництва»^[17] від 3 липня 1998 р. № 727 (у ред. Указу від 28 червня 1999 р. № 746, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:

1)   фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включа­ючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

2)  юридичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік серед- ньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг ви­ручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень.

Суб’єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право само­стійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва- фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх держав­ної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа-суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку ді­яльність з використанням найманої праці або за участю у підприєм­ницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшу­ється на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у тру­дових відносинах, включаючи членів його сім’ї.

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Суб’єкт підприємницької діяльності-юридична особа, який перей­шов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, само­стійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

6 відсотків від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на до­дану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вар­тість»;

10   відсотків від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкти підприємницької діяльності-юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звіт­ності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб’єкт малого підприємництва-юридична особа обов’язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, об­ліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподат­кування суб’єкти малого підприємництва можуть здійснювати з по­чатку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі по­дання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податко­вого) періоду (кварталу).

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб’єкти малого підприємництва-юридичні особи по­дають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного по­датку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб’єкт малого підприємництва зобов’язаний вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміні­страцією України.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

-   податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

-   податку на прибуток підприємств;

-   податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-суб’єктів малого підприємництва);

-   плати (податку) за землю;

-   збору на спеціальне використання природних ресурсів;

-   збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

-   збору до Державного інноваційного фонду;

-   збору на обов’язкове соціальне страхування;

-    відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

-   комунального податку;

-   податку на промисел;

-   збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

-   збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

-   внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

-   внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

-    плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється на: суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб’єктів підприємницької діяльності, які є вироб­никами підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних паливно- мастильних матеріалів; суб’єктів підприємницької діяльності, які здій­снюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцін­ного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню, та інших суб’єктів господарювання ви­значених у п. 7 Указу Президента «Про спрощену систему оподатку­вання обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

З метою забезпечення гарантованого ринку збуту для суб’єктів мало­го підприємництва, розширення виробничих потужностей передбачають­ся такі форми підтримки малого підприємництва: забезпечення участі суб’єктів малого підприємництва в державних та регіональних соціально- економічних, інвестиційних, екологічних та інших програмах; залучення суб’єктів малого підприємництва до формування, розміщення і виконан­ня на договірній основі державних та регіональних замовлень на вико­нання робіт, надання послуг для задоволення державних та регіональних потреб. Участь суб’єктів малого підприємництва в державних та регіо­нальних програмах, залучення їх до виконання державних та регіональ­них замовлень здійснюються на конкурсних засадах.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтрим­ки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні — регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні — місцеві фонди підтримки підприємництва.

Регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва є юридич­ними особами, засновниками яких можуть бути місцеві органи вико­навчої влади, органи місцевого самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, юридичні та фізичні особи.

Кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів під­тримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження кому­нального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.

Зазначені організації є неприбутковими. Фінансова підтримка мало­го підприємництва здійснюється такими фондами за передбаченими відповідними програмами напрямами через уповноважені банки, які визначаються за результатами тендеру. Порядок створення та функціо­нування Українського фонду підтримки підприємництва визначається Кабінетом Міністрів України.