9.5.    Поняття та призначення стандартизації. Види стандартів. Порядок застосування стандартів. Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення

Важливою формою регулювального впливу держави на господарську діяльність є технічне регулювання. Відповідно до ст. 15 ГК України у сфері господарювання застосовуються: технічні регламенти; стандарти; кодекси усталеної практики; класифікатори; технічні умови.

Стандартизацією — є діяльність, що полягає у встановленні по­ложень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впо­рядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призна­ченню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Об’єктами стандартизації та (або) технічного регулювання є: продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, облад­нання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позна­чення, фасування, пакування, маркування, етикетування, системи управ­ління якістю і управління довкіллям. Метою стандартизації є забезпе­чення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об’єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформуван­ня споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримання розвитку й міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгів­лі товарами і послугами. Міжнародні та регіональні стандарти при­ймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

-   Технічний регламент — закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено харак­теристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробни­цтва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, до­тримання яких є обов’язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва. Метою розроблення і застосування технічних регламентів є захист життя та здоров’я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охо­рони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці. Відповідність уведених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов’язковою.

Вимоги, встановлені технічними регламентами, мають відображати ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів, які ство­рюватиме невідповідність продукції, процесів і послуг. Для оцінюван­ня ризиків повинна розглядатися, зокрема, наявна науково-технічна інформація, пов’язана з переробними технологіями або кінцевим ви­користанням продукції, процесів чи послуг. Оцінку відповідності ви­могам технічних регламентів здійснюють призначені органи з оцінки відповідності. Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та за­тверджує правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам. Національний знак відповідності, визначений у технічному регла­менті, застосовується до всієї продукції, яка є об’єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту.

-   Стандарт — це документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального й багаторазового використання правила, інструкції або ха­рактеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

У сфері господарювання використовуються такі види стандартів: національні (державні), міжнародні і регіональні стандарти, а також галузеві стандарти та стандарти підприємств.

-  Національні стандарти — державні стандарти України, прийня­ті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів. Перелік національних стан­дартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, оприлюднюється наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконав­чої влади у сфері стандартизації. Міжнародний та регіональний стан­дарти — стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»¹ від 10 травня 1993 р. № 46-93 до державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування держав­них класифікаторів установлюється центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання. Як державні стандарти Укра­їни використовуються також міждержавні стандарти, передбачені між­народними угодами про проведення погодженої політики у сфері стан­дартизації, метрології та сертифікації, застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.

Державні стандарти України розробляються на: організаційно- методичні та загальнотехнічні об’єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна до­кументація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин; вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, де­талі кріплення тощо); складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв’язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, обо­рона тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення та народного господарства; методи випробувань. Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів — спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

-   Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення ви­мог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Обов’язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному ви­конанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив. Галузеві стандарти, не по­винні суперечити обов’язковим вимогам державних стандартів України і підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання. Порядок розроблення, затвер­дження та використання цих стандартів установлюється органом, до сфери управління якого входять підприємства, установи і організації, статутними органами науково-технічних та інженерних товариств і спілок, до компетенції яких належать питання організації робіт із стан­дартизації.

-   Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що ви­користовується лише на конкретному підприємстві.

-   Кодекс усталеної практики (звід правил) — документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

-   Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в терито­ріальних органах центрального органу виконавчої влади з питань тех­нічного регулювання. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Правові та організаційні засади розроблення й застосування націо­нальних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінювання відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінювання відповід­ності визначено в Законах України «Про стандарти, технічні регламен­ти та процедури оцінки відповідності»^[14] від 1 грудня 2005 р.; «Про стандартизацію»^[15] від 17 травня 2001 р.; «Про підтвердження відповідності»^[16] від 17 травня 2001 р. та ін.

Суб’єктами стандартизації є: центральний орган виконавчої вла­ди з питань стандартизації; рада стандартизації та технічного регулю­вання; технічні комітети стандартизації; інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.

Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим для:

а) суб’єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;

б) учасників угоди (контракту) щодо розроблен­ня, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є поси­лання на певні стандарти;

в) виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стан­дартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

На підставі технічного регулювання запроваджується ринковий нагляд як постійне спостереження за:

1) відповідністю продукції, вве­деної в обіг, технічним регламентам;

2) правомірністю застосування на ній Національного знака відповідності;

3) повнотою й достовірністю інформації про таку продукцію.

Метою ринкового нагляду є контроль за відповідністю введеної в обіг продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів стосовно безпеки життя та здоров’я людини, тварин, рослин, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці, а також сприяння суб’єктам підприємниць­кої діяльності в забезпеченні добросовісної конкуренції.

Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Стандарти застосовуються на добровільній основі за винятком випадків, коли технічні регламенти вимагають за­стосування цих стандартів. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам. Національний знак відповідності продукції національним стандартам — знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширю­ються на цю продукцію.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення»¹ від 8 квітня 1993 р. № 30-93 державний нагляд ви­значається як діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади по контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, надан­ні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів в її належній якості, безпечної для життя, здоров’я й майна людей і навко­лишнього середовища.

Державний нагляд за додержанням технічних регламентів з під­твердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов’язаних з якістю продукції, здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики і його територі­альні органи — державні центри стандартизації, метрології та серти­фікації, а також інші спеціально уповноважені органи. Діяльність спе­ціально уповноважених органів визначається окремими актами законо­давства. Нагляд за дотриманням вимог санітарно-гігієнічних і санітарно- протиепідемічних правил і норм у стандартах та інших нормативно- технічних документах здійснюють органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Голова центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики одночасно за посадою є головним державним інспектором України, а його заступники — заступниками головного державного інспектора України з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил. Директори центрів стандартизації, метрології та сертифікації центральних органів виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політи­ки одночасно за посадою є головними державними інспекторами Авто­номної Республіки Крим, області, міста, а їхні заступники — заступни­ками головного державного інспектора Автономної Республіки Крим, області, міста з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил. Начальники управлінь, їхні заступники, на­чальники відділів, спеціалісти центральних органів виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики, керівники під­розділів, їхні заступники та спеціалісти центрів стандартизації, метрології та сертифікації, на яких покладено здійснення державного нагля­ду за додержанням стандартів, норм і правил, одночасно за посадою є державними інспекторами з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил.

Об’єктами державного нагляду є:

1) продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти хар­чування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію, — на від­повідність стандартам, нормам і правилам;

2)  продукція імпортна — на відповідність діючим в Україні стан­дартам, нормам і правилам стосовно безпеки для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища;

3)  продукція експортна, що набувається за державні кошти, — на відповідність стандартам, нормам і правилам або окремим вимогам, обумовленим договором (контрактом), якщо відповідним договором (контрактом) не передбачено інше.

Органи державного нагляду відповідно до покладених на них завдань: здійснюють перевірку додержання стандартів, норм і правил; вносять у встановленому порядку пропозиції про скасування, обмеження строку дії або перегляд стандартів, норм і правил, якщо вони не забезпечують якості продукції, безпеки життя, здоров’я й майна людей і навколишньо­го середовища або суперечать чинному законодавству; здійснюють ана­ліз роботи підприємця з питань додержання стандартів, норм і правил; узагальнюють результати державного нагляду, аналізують причини по­рушень стандартів, норм і правил; забезпечують оперативне вжиття за­ходів до припинення порушень стандартів, норм і правил, усунення причин їх виникнення; інформують органи державної влади і громад­ськість про стан справ із додержанням стандартів, норм і правил; вносять на підставі висновків державного нагляду пропозиції органам виконавчої влади та виконавчим органам місцевих рад про удосконалення комплек­су заходів щодо підвищення якості продукції; розробляють і проводять заходи, спрямовані на підвищення ефективності своєї роботи з держав­ного нагляду; забезпечують взаємодію з правоохоронними та іншими спеціально уповноваженими на те органами державного нагляду, това­риствами споживачів з питань контролю за якістю продукції.

У разі порушення стандартів, норм і правил суб’єкт підприємниць­кої діяльності (підприємець) несе відповідальність:

1) за передачу замовникові або у виробництво і застосування кон­структорської, технологічної та проектної документації, яка не відпо­відає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і техно­логічних процесів, розробник цієї документації сплачує штраф у роз­мірі 25 відсотків від вартості розробки;

2)  за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків від вартості реалізованої продукції;

3)  за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, сто­совно безпеки для життя, здоров’я, майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від вартості реалізованої продукції;

4)  за ухилення підприємця від пред’явлення органам державного нагляду продукції, яка підлягає контролю, він сплачує штраф у роз­мірі 25 відсотків від вартості продукції, що випущена з моменту ухилення;

5) за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов’язкової сертифікації або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов’язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відпо­відного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків від вартості реалізованої продукції;

6)  за реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків від вартості реалізо­ваної продукції;

7)  за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації ор­ганами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 відсотків від вартості реалізованої продукції;

8)  за випуск, реалізацію підвищено небезпечної продукції (отрута, отрутохімікати, вибухо- та вогненебезпечні речовини тощо) без на­лежного попереджувального маркування, а також без інструкції щодо експлуатації, зберігання, транспортування підприємець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від вартості випущеної або реалізованої про­дукції;

9)  за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у роз­мірі 100 відсотків від вартості випущеної або реалізованої продукції.