§ 5. Грошовий оборот

Грошовий оборот як правова категорія є врегульованою право­вими нормами сукупністю суспільних відносин, у межах яких від­бувається безперервний процес руху грошей у готівковій і безготів­ковій формах.

Запропоноване визначення категорії «грошовий оборот» передбачає необхідність аналізу його змісту та структури. Розглядаючи специфіку руху грошей на різних стадіях суспільного відтворення й у різних формах, необхідно підкреслити його головну особливість — єдність грошового обороту. Безумовно, це не означає того, що принципові особливості руху грошей у готівковій і безготівковій формах відходять на другий план. Єдність грошового обороту повинна розглядатися од­нією з головних методологічних засад як економічного, так і право­вого дослідження цього суспільного явища. Що стосується співвідно­шення готівкового обігу і безготівкового обороту, то Г. А. козлов цілком слушно зазначав, що відмінності між ними — це відмінності усере­дині єдності. Питання про співвідношення готівкового і безготівкового грошових оборотів — це не тільки проблема їхнього зв’язку у сфері обігу. Взаємозв’язок готівкового і безготівкового грошових оборотів відображає єдність всієї економіки, єдність соціальної природи госпо­дарства, єдність грошей^[24].

З урахуванням економічних особливостей руху грошових коштів слід визначити зміст грошового обороту як правової категорії. Голо­вним елементом цієї категорії є суспільні відносини між учасниками грошового обороту з приводу руху грошових коштів у готівковій та безготівковій формах.

При визначенні структури грошового обороту слід виділити осно­вні критерії. Такими взаємопов’язаними критеріями є юридичні осо­бливості правовідносин, об’єктом яких виступають гроші, а також сфера реалізації цих правовідносин.

Один з секторів грошового обороту — горизонтальний. Його ста­новлять обмінні відносини у сфері господарської діяльності при здій­сненні товарно-грошових і нетоварних операцій. Рівність суб’єктів цих відносин є специфічною ознакою горизонтального сектору грошового обороту. За юридичною характеристикою ці відносини диспозитивні, оскільки виникають відповідно до волевиявлення суб’єктів.

Інший сектор включає сукупність відносин, що опосередковують безеквівалентний і безповоротний рух грошей. Цей сектор можна на­звати бюджетно-податковим, одним з суб’єктів правовідносин в якому обов’язково виступає держава в особі уповноваженого органу. Ці пра­вовідносини характеризуються як відносини «влади-підпорядкування» і виникають у зв’язку з виконанням одним із суб’єктів обов’язку, вста­новленого в імперативних правових нормах. Наприклад, виконання податкового обов’язку породжує безеквівалентний і безповоротний рух грошових коштів від платника податків до відповідного бюджету чи державного цільового фонду. У самому понятті податку закладені ознаки, ідентичні особливостям цього сектору грошового обороту. Рух грошових коштів у процесі бюджетного фінансування також позбав­лений ознаки еквівалентності й поворотності. Особливості бюджетно- податкового сектору грошового обороту зумовлює сфера його реаліза­ції — фінансова діяльність держави.

Значну кількість відносин у структурі грошового обороту станов­лять розрахункові відносини, тобто відносини, що виникають між їх учасниками з приводу передачі (перерахування) певних грошових сум. Визначення термінів «безготівкові розрахунки» та «готівкові розрахун­ки» міститься у нормативно-правових актах Національного банку України.

Так, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в націо­нальній валюті, затвердженою постановою Правління Національно­го банку України від 21 січня 2004 р. № 22, встановлено, що «без­готівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з ра­хунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перераху­вання банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових доку­ментів на паперових носіях чи в електронному вигляді». Слід звер­нути увагу на те, що в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженій постановою Правлін­ня Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, даєть­ся трактування терміна «готівкові розрахунки»: це «платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, що безпо­середньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна».

Таким чином, розрахункове правовідношення виникає кожного разу, коли законом чи договором встановлюється обов’язок конкрет­ного суб’єкта щодо здійснення грошового платежу. Такий обов’язок може виникати на підставі: а) закону (сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів); б) рішення державного органу (наприклад, справляння адміністративного штрафу, пені у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання); в) договору (перерахування грошової суми контрагенту в цивільно-правових зобов’язаннях, або виплата заробітної плати працівнику відповідно до умов трудового договору). Разом з тим підставою виникнення розрахункових право­відносин може бути й волевиявлення одного з суб’єктів, спрямова­не на перерахування певної грошової суми на користь іншого суб’єкта.

Розрахункові відносини охоплюють дві сфери грошового обороту: готівкову й сферу безготівкових розрахунків. Підтвердженням цієї позиції може бути конструкція розрахункового правовідношення, що наведена у п. 2. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління На­ціонального банку України від від 15 грудня 2004 р. № 637: «Підпри­ємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одер­жаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів». таким чином, розглядаючи розрахункові правовідносини, варто підкреслити, що дані правовідносини виникають не тільки при здійсненні безготівко­вих розрахунків. Визначальним моментом для констатації розрахун­кового правовідношення є наявність зв’язку між його суб’єктами — платником і одержувачем із приводу перерахування визначеної гро­шової суми. Наявність у суб’єктному складі даного правовідношення установи банку варто розглядати як специфічну і конститутивну озна­ку системи безготівкових розрахунків, як підсистеми розрахункових правовідносин.

Готівковий обіг не можна зводити лише до готівкових розрахунків. Якщо виходити з поняття готівкового обігу, наведеного в Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, то це — обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни. таким чином, обсяг поняття «готівковий обіг» включає відносини, що прямо не пов’язані зі здійсненням готівкових розрахунків. Наприклад, виготовлення, інкасація, перевезення, зберігання грошових знаків передбачає їх рух, але при цьому готівка не виконує функції засобу платежу, а тому ці відносини не є розрахунковими.