§ 4. Фінансове право в системі права

Рух коштів регулюється комплексом правових галузей, що входять у систему права. Природно, що кожна галузь визначає свій аспект регу­лювання, відмежовуючи групу однорідних відносин, до яких застосову­ється специфічний галузевий метод регулювання. Фінансове право, беручи участь у цьому регулюванні, згідно зі своїм предметом і методом не виключає встановлення стійких зв’язків з іншими галузями права, які у тому чи іншому ступені торкаються об’єкта фінансово-правового ре­гулювання. Явище, що вимагає всебічного правового регулювання, пе­редбачає сполучення двох суперечливих процесів. З одного боку, необ­хідно розкласти це явище на складові, які і повинні бути у сфері уваги окремих галузей права, що регулюють конкретну сторону проблеми своїми специфічними методами. З другого боку, важливо з’єднати окре­мі режими правового регулювання в єдиний процес, визначити і пого­дити межі зіткнення окремих галузей. Наприклад, факт одержання за­робітної плати фізичною особою передбачає виникнення чи реалізацію трудових правовідносин, податкових (пов’язаних зі сплатою прибутко­вого податку), цивільних (приміром, при погашенні кредитів чи відсотків на них безпосередньо із зарплати) тощо. Саме тому дуже важливо ви­значити місце фінансового права в системі права.

Регулювання відносин, пов’язаних з рухом публічних грошових фондів, передбачає певний фінансово-правовий аспект цього процесу. Він визначається низкою обставин^[6]:

1)  фінансово-правові відносини спрямовані на мобілізацію публіч­них грошових фондів;

2)  зібрані кошти спрямовуються на забезпечення функцій і завдань держави, органів місцевого самоврядування;

3)  йдеться про визначеність умов виникнення, зміни і припинення грошових відносин;

4)  обумовлюється функціями державних органів у сфері фінансової діяльності.

Особливості, своєрідність і зміст фінансового права найповніше розкриваються при співставленні й відмежуванні його від інших галузей права. Фінансові правовідносини, що передбачають як обов’язкового суб’єкта державу, пов’язані з багатьма сторонами її функціонування. Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей і інститутів, відіграє таку ж роль і щодо фінансового права. Так, Консти­туція України встановлює пріоритет міжнародних угод над нормами національного законодавства. Принципове значення для формування і функціонування всієї системи фінансового законодавства має і норма Конституції, відповідно до якої закони й інші правові акти не повинні суперечити Конституції. Крім того, деякі норми конституційного права одночасно містять основні засади фінансового права. Так, стаття 67 Конституції України містить положення, відповідно до якого громадянин зобов’язаний платити законно встановлені податки і збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, що забороняє необгрунтоване збільшення податко­вого тягаря шляхом надання податковим нормам зворотної сили.

Взаємодія фінансового права й адміністративного права виявляєть­ся у встановленні відповідальності за порушення фінансового законо­давства. охоронна функція фінансового права обумовлена тим, що адміністративна відповідальність забезпечує виконання платниками податків їх обов’язків. Наприклад, відповідальність за порушення по­даткового законодавства містить разом з фінансовими і систему адмі­ністративних санкцій. При цьому застосування адміністративних санкцій за фінансові правопорушення також неможливе без викорис­тання категорій фінансового права  особливий інтерес становлять співвідношення фінансового і цивіль­ного права. Хоча фінансове право є публічною галуззю, між ним і ци­вільним правом існує найтісніший зв’язок. Фінансове і цивільне право пов’язані настільки тісно, що дають підстави одним бачити у фінансо­вому праві додаток до цивільного права, а іншим — твердити, що ци­вільне право повинне бути підлегле фінансовому праву. Однак подібне тлумачення взаємозв’язку фінансового і цивільного права здатне лише увести від суті справи. Фінансове право охоплює регулювання госпо­дарських процесів як і цивільне, але в зовсім інших аспектах, іншими методами. Такі категорії цивільного права, як дохід, майно, споживання (витрата), видатки і багато іншого використовуються у фінансовому праві, де вони формуються та інституціоналізуються.

До майнових відносин, які засновані на адміністративному чи ін­шому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, у тому числі до фінансових і адміністративних відносин, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не передбачено законодавством. Таким чином, за загальним правилом, норми цивільного права не застосову­ються до бюджетних, податкових відносин. Дане розмежування над­звичайно важливе, оскільки фінансові відносини також тісно пов’язані з майном. Однак не слід забувати і про можливі винятки, коли ті чи інші положення цивільного законодавства застосовуються у сфері фінансового регулювання.

Саме цивільне право регулює відносини, реалізація яких перед­бачає досягнення певних господарських результатів. Після одержання таких результатів вступає в дію фінансове право, що визначає розміри і порядок сплати відповідних платежів, санкції за ухиляння від сплати податків, зборів тощо. Таким чином, фінансове право ніби підключа­ється до відносин, що регулюються цивільним правом. У багатьох випадках фінансове право прямо посилається на цивільно-правові інститути (власність, відкриття спадщини, дарування) і поняття (до­говір купівлі-продажу, передача права власності).

Низка комплексних категорій характерна для фінансового і трудо­вого права. Наприклад, особливості оподаткування пенсій чи дія спе­цифічного механізму відрахувань у державний Пенсійний фонд дуже схожі з податковими важелями і включаються до переліку податків, зборів і платежів, що регулюються Законом України «Про систему оподаткування», хоча і визначаються предметом трудового права.

Зв’язок фінансового і кримінального права має двоїсту природу. З одного боку, окремі норми кримінального права спрямовані на захист об’єктів, що є об’єктами фінансово-правового регулювання. З другого боку, кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування кате­горій фінансового права і норм фінансового законодавства.

Досить активно застосовуються нормативні акти міжнародного права, що регулюють фінансову діяльність. Так, договори (конвенції, угоди) про усунення подвійного оподаткування пов’язують Україну з багатьма державами (Великобританією, Польщею та ін.). Особливіс­тю подібних зв’язків фінансового і міжнародного права є вища юри­дична чинність міжнародних договорів порівняно із вітчизняними законами.