Стаття 234². Органи державної податкової служби України

Органи державної податкової служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164^і), порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166⁶).

[Частину першу статті 234^і викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2З42-ІІ1 від 05.04.2001 p.]

[Частину першу статті 234² доповнено згідно із Законом України № 2372-ІП від 05.04.2001 p.]

[У частину першу статті 234^і внесено зміни згідно із Законом України № 548-1V від 20.02.2003 р.]

Від імені органів державної податкової служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальник Головної державної податкової інспекції України та його заступники, начальники державних податкових інспекцій Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст і районів у містах та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 234^і згідно із Законом України № 323/96-ВР від 12.07.96 p.]

Органи державної податкової служби діють на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з відповідними змінами та доповненнями, встановленими Законом України від 24.12.1993 p., та інших нормативно-правових актів.

Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій у Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за  дотриманням   податкового   законодавства,   правильністю   обчислення,   повнотою   і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Державна податкова служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому. Державні податкові інспекції у Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах підпорядковуються вищестоящим державним податковим інспекціям.

Державні податкові інспекції співпрацюють з фінансовими органами, установами банків, судами та арбітражними судами, Службою безпеки України, органами внутрішніх справ і прокуратури, а також державною контрольно-ревізійною службою, іншими контролюючими органами.

Головну державну податкову інспекцію України очолює заступник Міністра фінансів України. Заступник Міністра фінансів України - начальник Головної державної податкової інспекції України та його заступники призначаються Кабінетом Міністрів України.

Начальники державних податкових інспекцій у Республіці Крим, областях, містах Києву і Севастополю призначаються начальником Головної державної податкової інспекції України, начальники державних податкових інспекцій у районах, містах і районах у містах — начальниками вищестоящих державних податкових інспекцій.

Головній державній податковій інспекції України надається право скасовувати рішення державних податкових інспекцій усіх рівнів, а державним податковим інспекціям у Республіці Крим, областях, містах з районним поділом - рішення ніжчестоящих державних податкових інспекцій у разі невідповідності їх актам законодавства.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» встановлюються права та обов'язки органів державної податкової служби, серед яких право накладати адміністративні стягнення у вигляді штрафу.

Оскарження дій службових осіб державних податкових інспекцій, пов'язаних з накладенням адміністративного стягнення, провадиться відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання декларації про доходи та порушенням подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи, наділені:

-      начальник Головної державної податкової інспекції України та його заступники;

-      начальники державних податкових інспекцій з Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі;

-      начальники державних податкових інспекцій районів, міст, районів у містах та їх заступники.

Стаття 234³. Національний банк України

Національний банк України розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійсненням ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (стаття 166^s), порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166⁶).

[Частину першу статті 234³ доповнено згідно із Законом України № 2372-Ш від 05.04.2001 p.]

[У частину першу статті 234³ внесено зміни згідно із Законом України № 2747-НІ від 04.10.2001 p.]

Від   імені    Національного   банку   України    розглядати   справи   про адміністративні   правопорушення  і  накладати  адміністративні  стягнення мають право Голова Національного банку України та його заступники, керівники територіальних управлінь Національного банку України та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 234^і згідно із Законом України № 1342-X1V від 22.12.99 p.]

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. та іншими законами України.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Керівними органами Національного банку є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку - м. Київ.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років. Він входить до складу Ради Національного банку за посадою. Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного банку строком на три роки.

Правління Національного банку здійснює управління діяльністю Національного банку. Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку.

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.

Від імені Національного банку України розглядати справи про порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також про порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи, мають право:

-      голова Національного банку України та його заступники;

-      керівники   територіальних   управлінь   Національного   банку    України   та   їх заступники.

Конкретний склад адміністративних правопорушень, справи про які розглядають ці посадові особи, сформульований у ст. 166⁵ і ст. 166⁶ КпАП.

Стаття 235. Військові комісаріати

Військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про умисне зіпсуття  обліково-військових документів  чи   втрату  їх  з  необережності, про неявку на виклик у військовий комісаріат, про неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць, про прийняття на роботу військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, про незабезпечення сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, про несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати, про неподання відомостей про військовозобов'язаних і призовників (статті 210, 210¹, 211 - 211^е).

[Частину першу статті 235 доповнено згідно із Законом України № 2197-1V від 18.11.2004 р.]

[У частині першій статті 235 деякі слова виключено згідно із Законом України № 1014-Увід 11.05.2007 р.]

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні, районні у місті, міський чи міськрайонні військові комісари.

[Статтю 235 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97 p.]

Військові комісаріати діють на підставі Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Положення про військові комісаріати та інших нормативно-правових актів.

Військові комісаріати є місцевими органами військового управління. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах

Залежно від обсягів облікової, мобілізаційної та призовної роботи, крім міських, районних, районних у містах, можуть утворюватися: об'єднані військові комісаріати для обслуговування кількох районів чи районів у містах або міст; об'єднані військові комісаріати для обслуговування одночасно районів, міст, у тому числі міст з районним поділом. У містах з районним поділом можуть утворюватися тільки міські або тільки районні військові комісаріати.

Військові комісаріати утворюються та ліквідуються наказами Міністра оборони. Військові комісаріати очолюють військові комісари, які організовують діяльність комісаріатів.

Загальне керівництво військовими комісаріатами і контроль за їх діяльністю здійснює командування Сухопутних військ. Військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя підпорядковуються командувачам військ відповідних оперативних командувань; районні, міські комісаріати- вищестоящому військовому комісару.

Військові комісари мають право:

-      видавати   згідно   із   законодавством   у   межах   своєї   компетенції   накази   та розпорядження;

-      вносити  на розгляд  місцевих  органів  виконавчої влади  та органів  місцевого самоврядування   питання   про   підготовку   і   проведення   мобілізації,   призов громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом, добір   кандидатів   для    вступу   до   вищих   військових    навчальних   закладів або   вищих   навчальних   закладів,   що   мають   військові   навчальні   підрозділи,
організацію патріотично-виховної роботи серед населення та соціальний захист військовослужбовців   і   військовозобов'язаних,   ветеранів   війни,   пенсіонерів   з військовослужбовців Збройних сил та членів їх сімей;

-      здійснювати    відповідно    до    своєї    компетенції    контроль    за    виконанням підприємствами,   установами,   організаціями   вимог   законодавства   з   питань оборони;

-      брати   участь   у   розгляді   справ   про   невиконання   мобілізаційних   завдань   та  проведенні технічних оглядів автомобільного транспорту підприємств, установ, організацій у межах питань, що належать до їх компетенції.

Також вони наділені правом розглядати справи про перелічені у цій статті правопорушення від імені військових комісаріатів і накладати стягнення у вигляді штрафу.

Стаття 235¹. Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 121, статтею 121¹, частинами першою, другою і третьою статті 122, статтею 122³, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною другою статті 132, частиною четвертою статті 133 цього Кодексу.

Від імені військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про зазначені у частині першій цієї статті правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Протоколи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків порушення правил дорожнього руху, за які може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, передаються військовим інспектором безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до суду.

Матеріали про вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені статтями 80, 126, 128, 128¹, частинами першою і другою статті 129 і статтею 140 цього Кодексу, передаються військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

[Кодекс доповнено статтею 235' згідно із Законом України № 557-XIV від 24.03.99 p.] [Статтю 235' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 743-1V від 15.05.2003 p.]

Військова інспекція безпеки дорожнього руху діє на підставі Положення про органи безпеки дорожнього руху, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 01.11.1999 р. за № 330 та інших нормативних актів.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

Військова інспекція безпеки дорожнього руху серед основних своїх завдань здійснює:

-      контроль за виконанням  водіями (механіками-водіями) автомобілів, автобусів, мотоциклів, тракторів та інших самохідних механізмів, які є на укомплектуванні Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань вимог чинного законодавства, правил, норм і стандартів з безпеки дорожнього руху;

-      забезпечує     погодження     перевезення     великогабаритних,     великовагових  і  небезпечних   вантажів   автомобільним   транспортом    Збройних   сил   України та контроль за дотриманням  особливих умов,  правил,  норм  та стандартів з організації перевезення великогабаритних, великовагових та небезпечних вантажів автомобільною технікою Збройних сил України;

-      проводить службові розслідування для виявлення причин і обставин виникнення дорожньо-транспортних    пригод,    вчинених    за    участю    водіїв    військових транспортних засобів, військовослужбовців Збройних сил України, що керують власними транспортними засобами;

-      розглядає відповідно до чинного законодавства матеріалів про порушення водіями військових транспортних засобів вимог чинного законодавства, правил, норм і стандартів з безпеки дорожнього руху та порядку використання транспортних засобів;

-      вживає заходів з реагування щодо військовослужбовців, якими скоєно порушення вимог чинного законодавства, правил, норм і стандартів з безпеки дорожнього руху.

Згідно з Положенням з підготовки водіїв та інших фахівців автомобільної служби у Збройних силах України та допуску їх до керування транспортними засобами, затвердженого Наказом Міністерства оборони від 10.01.1997 р. за № 5, командирам та начальникам забороняється допускати до керування транспортними засобами водіїв, які не мають відмітки «Дозволено» у посвідченні водія та документів, що видаються після відповідної підготовки (перепідготовки) водіїв для керування транспортними засобами у Збройних силах України.

Відповідно до ст. 15 КпАП водії транспортних засобів Збройних сил України - військовослужбовці строкової служби несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних сил України - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб застосовується попередження. Справи про вчинення правопорушень цими особами розглядаються військовими інспекціями. Посадові особи інспекції безпеки дорожнього руху накладають адміністративне стягнення у вигляді попередження або передають матеріали про вчинення правопорушення командирам (начальникам) для вирішення питання про притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних сил України. Якщо за вчинене правопорушення передбачається накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення спеціального права, інспектор безпеки дорожнього руху складає протокол і передає його на розгляд суду.