Стаття 229. Органи автомобільного транспорту та електротранспорту

Органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина п'ята статті 133, статті 133\ 133², частина друга статті 134, частина четверта статті 135).

[Частину першу статті 229 доповнено згідно із Законом України № 2029-Ш від 05.10.2000 р.]

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1)  на автомобільному транспорті - директор Державного департаменту автомобільного транспорту - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів    громадян;    заступники    директора    Державного    департаменту автомобільного    транспорту,    начальники    автотранспортних   управлінь Міністерства   транспорту   України    в   Автономній    Республіці    Крим   та областях - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; заступники     начальників     автотранспортних     управлінь     Міністерства транспорту України в Автономній Республіці Крим та областях - штраф до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; контролери
автотранспортних управлінь Міністерства транспорту України в Автономній Республіці Крим та областях - штраф до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

[Пункт 1 частини другої статті 229 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2029-Ш від 05.10.2000 p.]

2)    на    пасажирському    електротранспорті    (тролейбус,    трамвай)   -  начальники  трамвайно-тролейбусних управлінь,   начальники  трамвайно- тролейбусних депо,  начальники  служб руху  і  районів  руху трамвайно-тролейбусних управлінь, контролери трамвайно-тролейбусних управлінь.

[У статтю 229 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР№ 3282-ХІвід 19.12.86р., № 7542-ХІ від 19.05.89р.; Законом України № 3785-Х11 від 23.12.

Автомобільний, а також міський електротранспорт, становлять єдину транспортну систему України. Правовими підставами діяльності органів автомобільного транспорту та електротранспорту є Закон України «Про транспорт»; постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 за № 204 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті»; Положення про Державний департамент автомобільного транспорту; Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом України та інші нормативно-правові акти.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні \ шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту

До складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи з ремонту рухомого складу і виготовлення запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту

Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс) є урядовим органом державного управління у галузі автомобільного транспорту і діє у складі Мінтрансу та йому підпорядковується.

Укравтотранс очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра транспорту. Безпосередній контроль та нагляд в галузі автомобільного транспорту на місцях здійснюють управління Мінтрансзв'язку України в АРК та областях.

Урядовим органом державного управління у галузі електротранспорту є новостворене Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, положення про яке було затверджено Кабінетом Міністрів України постановою від 12 травня 2007 року № 717. Вказане Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснює реєстрацію та облік трамвайних вагонів і тролейбусів, а також державний контроль за технічним станом міського електротранспорту та забезпеченням безпеки руху трамвайних вагонів і тролейбусів.

Безпосередню роботу з контролю за технічним станом міського електротранспорту та забезпеченням безпеки руху трамвайних вагонів і тролейбусів здійснює Управління міського електротранспорту, Головна державна технічна інспекція міського електротранспорту.

Органи автомобільного транспорту та електротранспорту розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені цією статтею. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. Протокол не складається у випадку вчинення адміністративних правопорушень, а штраф накладається на місці вчинення правопорушення, якщо розмір штрафу не перевищує трьох не оподатковуваних мінімумів доходів громадян і якщо порушник не заперечує допущене правопорушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається. Якщо порушник заперечує стягнення, що накладається на нього, то складається протокол про адміністративне правопорушення. Протокол направляється органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний термін від дня отримання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне порушення та інших матеріалів справи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Якшо порушення вчинено водієм, то справа може розглядатися також за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушника.

Цією статтею визначається перелік осіб, що мають право розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення. Посадові особи діють у межах своєї компетенції відповідно до Закону. Частина 2 цієї статті розмежовує компетенцію органів автомобільного транспорту та електротранспорту. Ці посадові особи можуть накладати адміністративні стягнення лише у вигляді штрафу. Обов'язковою умовою для посадових осіб, що перелічені в ч. 2, є наявність у них посвідчень і розпізнавальних знаків.

Стаття 230.

[Статтю 230 виключено згідно із Законом України № 8/95-ВР від 19.01.95 p.]

Стаття 230¹. Органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням зако­нодавства про працю

Органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб цих органів або створенням перешкод для діяльності цих органів (стаття 188^е).

Від імені органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

державні інспектори праці територіальних органів - штраф до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Головний державний інспектор праці України, його заступники; головні державні інспектори праці територіальних органів, їх заступники; державні інспектори праці спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю - штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 230^і згідно із Законом України № ббб/97-ВР від 21.11.97p.]

[Статтю 230^і викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1725-IV від 18.05.2004 p.]

Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінпраці є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - соціального страхування), соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу. Правовою підставою його діяльності є закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Положення про Міністерство праці та соціальної політики України.

Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому. У межах своїх повноважень Держнаглядпраці організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Держнаглядпраці узагальнює практику застосування актів законодавства з питань, що належать до компетенції Департаменту, розробляє і подає на розгляд Мінпраці пропозиції щодо його вдосконалення. Основними завданнями Держнаглядпраці є: забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці); надання працівникам і роботодавцям рекомендацій та пропозицій з питань застосування законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Держнаглядпраці очолює директор — Головний державний інспектор праці України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра праці та соціальної політики.

Для виконання покладених на Держнаглядпраці завдань утворюються за погодженням з Мінпраці територіальні державні інспекції праці в межах граничної чисельності працівників Держнаглядпраці. Положення про зазначені інспекції затверджує директор. Керівників територіальних державних інспекцій праці та їх заступників призначає на посаду і звільняє з посади Міністр праці та соціальної політики в установленому порядку.

Керівники територіальних державних інспекцій праці є головними державними інспекторами праці Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Цією статтею визначається перелік осіб, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Також перелічені особи мають право складати протокол про адміністративне правопорушення. Невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці Мінпраці щодо усунення порушень законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 188⁶ КпАП.

Посадові особи Держнаглядпраці (Головний державний інспектор праці України, його заступники, державні інспектори праці), головні державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці та їх заступники мають право накладати штраф до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці -до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інспектор праці обов'язково веде контроль виконання припису. По закінченні місячного терміну чи іншого терміну, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, виникає право на проведення повторної перевірки виконання припису.

У разі невиконання припису інспектором праці складається акт, у якому зазначаються стан виконання кожної вимоги припису, причини й особи, винні в цьому.

Частина 2 і ч. З статті розмежовують компетенцію відповідних посадових осіб у частині розміру штрафу при накладенні адміністративного стягнення. Посадові особи діють у межах своєї компетенції і в порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 231. Органи спеціально уповноваженого централь­ного органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці розглядають справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, щодо безпечного ведення робіт, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, про порушення законодавства про надра, а також невиконання законних вимог органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці (частина друга статті 41 (за винятком порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статті 47, 57, 58, 93, 94, 188").

Від імені органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1)  за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці,   щодо  безпечного  ведення  робіт у  галузях  промисловості  та  на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, а також невиконання законних вимог органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

державні інспектори - штраф до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

[В абзац другий пункту 1 статті 231 внесено зміни згідно із Законом України № 2197-IVeid 18.11.2004 p.]

головні державні інспектори, начальники інспекцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці та їх заступники - штраф до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

[В абзац третій пункту 1 статті 231 внесено зміни згідно із Законом України № 2197-IVeid 18.11.2004 p.]

начальники управлінь і відділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці та їх заступники - штраф до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

[В абзац четвертий пункту 1 статті 231 внесено зміни згідно із Законом України № 2197-IVeid 18.11.2004 р.]

Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці та його заступники - штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

[В абзац п'ятий пункту 1 статті 231 внесено зміни згідно із Законом України № 2197-IVeid 18.11.2004 р.]

2)   за   порушення  законодавства  про  надра,   нормативних  актів  про зберігання,    використання   та   облік   вибухових   матеріалів   у    галузях промисловості    та    на    об'єктах,    підконтрольних    органам    спеціально Уповноваженого   центрального   органу   виконавчої   влади   з   нагляду   за охороною праці, а також невиконання законних вимог органів спеціально уповноваженого   центрального   органу   виконавчої   влади   з   нагляду   за охороною праці:

державні інспектори - штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

[В абзац другий пункту 2 статті 231 внесено зміни згідно із Законом України №> 2197-IV від 18.11.2004 р.]

головні державні інспектори, начальники інспекцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці та їх заступники - штраф до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

[В абзац третій пункту 2 статті 231 внесено зміни згідно із Законом України № 2197-IV від 18.11.2004 р.]

начальники управлінь і відділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці та їх заступники - штраф до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці та його заступники - штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 231 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці діють на підставі Закону України «Про охорону праці», Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

До складу органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці входять:

-     Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

-     територіальні управління з нагляду за охороною праці;

-     державні інспекції охорони праці;

-     державні інспектори.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Держгірпромнагляду є: формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері промислової безпеки та охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, охорони надр; здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки та охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування; організація та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань: охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Держгірпромнагляд очолює Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Для виконання покладених на Держгірпромнагляд завдань утворюються за погодженням з Мінпраці територіальні державні інспекції праці.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці, створюється служба охорони праці.

На основі Типового положення про службу охорони праці з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів, роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників, відповідно до законодавства.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працівників 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працівників менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.

Служба охорони праці взаємодіє з іншими структурними підрозділами, службами, фахівцями підприємства та представниками профспілки, а за її відсутності - з уповноваженими найманими працівниками особами з питань охорони праці.

Також згідно з Типовим положенням про громадського інспектора з охорони праці в Україні діють громадські інспектори з охорони праці, які здійснюють громадський контроль за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з охорони праці, виконанням роботодавцем і уповноваженими ним посадовими особами заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням. Головними завданнями громадського інспектора є захист прав та інтересів членів профспілки в сфері охорони праці, визначених законодавством, сприяння створенню для кожного працівника здорових і безпечних умов праці відповідно до встановлених нормативів.

У структурних підрозділах великих підприємств, де в установленому порядку окремо обирається профспілковий орган, створюється Комісія з охорони праці цього органу. Кількісний і персональний склад Комісії визначається і затверджується виборчим профспілковим органом підприємства (структурного підрозділу) залежно від кількості працівників і специфіки виробництва. Головними завданнями Комісії є здійснення громадського контролю за додержанням роботодавцем вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, захист прав та інтересів членів профспілки У цій сфері.

Державний нагляд за охороною праці здійснюється шляхом планових та позапланових перевірок.

Планові та позапланові перевірки, залежно від їх мети та завдань, поділяються на оперативні, цільові, комплексні.

Розглядати справи про відповідні правопорушення від імені органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право посадові особи, перелічені у цій статті.

Посадова особа, яка здійснює державний нагляд за охороною праці під час перевірки повинна мати при собі посвідчення, а при перевірці режимних об'єктів- додатково допуск, оформлений у встановленому порядку, згідно з законодавством.

У разі створення перешкод проведенню перевірки посадова особа Держнагляд-охоронпраці України звертається до правоохоронного органу.