§ 4. Форми і методи діяльності роботи Кабінету Міністрів України

Функції і повноваження Кабінету Міністрів України реалізуються у відповідних формах. Серед правових форм діяльності уряду можна виділити нормотворчу, правозастосовну, установчу, контрольну, інтерпретаційну.

Нормотворча форма діяльності пов’язана із законопроектним провадженням, яке виникає у зв’язку із реалізацією Кабінетом Міні­стрів права законодавчої ініціативи, а також із провадженнями щодо розробки і прийняття урядових актів нормативного характеру та під­готовки проектів актів Президента України. Правозастосовна форма діяльності отримує свій прояв у провадженнях щодо вирішення питань індивідуального, організаційного характеру (присвоєння рангів дер­жавним службовцям, нагородження). Про наявність установчої форми діяльності свідчать провадження при вирішенні кадрових питань, під­готовка подань щодо призначення голів місцевих державних адмінстрацій (уся підготовча робота для вирішення цього питання ведеться в Кабінеті Міністрів України з дотриманням відповідної процедури і чітких стадій), формування урядових робочих органів та ін. Конт­рольна форма діяльності пов’язана із контрольними провадженнями, що виникають у процесі реалізації контрольної функції уряду, напри­клад, щодо підготовки конституційного подання до Конституційного Суду України, скасування актів глав місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції чи іншим законодавчим актам, та ін.

Основною організаційною формою роботи уряду є засідання, по­рядок підготовки і проведення яких визначається Регламентом Кабі­нету Міністрів України. Засідання Кабінету Міністрів України можуть бути: а) чергові — проводяться щосереди, починаються о 10 годині; б) позачергові — проводяться у міру потреби за рішенням Прем’єр- міністра.

Пропозиції щодо порядку денного засідання Кабінету Міністрів готує Секретаріат Кабінету Міністрів. Проект порядку денного засі­дання Кабінету Міністрів разом із відповідними матеріалами до нього подається для схвалення Прем’єр-міністрові, а після цього, не пізніше ніж за 24 години до початку засідання, надсилається членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання, а у разі проведення позачерго­вого засідання — до початку або в ході засідання.

Порядок денний засідання Кабінету Міністрів України затверджу­ється Кабінетом Міністрів України і складається з таких розділів:

1)  концептуальні засади реалізації державної політики;

2) акти законо­давства;

3) кадрові питання;

4) звіти та питання контролю;

5) різне.

Засідання Кабінету Міністрів України вважається правоможним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів України. У разі якщо міністр не має змоги взяти участь у засіданні Кабінету Міністрів України (відпустка, відрядження, через хворобу чи з інших поважних причин), з правом дорадчого голосу в засіданні бере участь заступник міністра. У засіданні Кабінету Міні­стрів відповідно до закону можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор або його заступник, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету та уповноважений Пре­зидентом України представник. Кабінет Міністрів за пропозиціями членів уряду визначає інших осіб, які беруть участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання уряду можуть запрошуватися у разі необхідності посадові особи, яких сто­сується обговорюване питання. Список таких осіб складається Міні­стром Кабінету Міністрів за пропозиціями членів уряду. Питання щодо присутності на засіданні Кабінету Міністрів представників за­собів масової інформації та проведення ними кіно-, відео- і фотозйом­ки, а також звукозапису вирішує Прем’ єр-міністр.

На засіданнях Кабінету Міністрів України головує Прем’єр-міністр України, а в разі його відсутності — Перший віце-прем’єр-міністр України. Обговорення питань на засіданні уряду здійснюється відпо­відно до порядку його проведення, який готується Секретаріатом Ка­бінету Міністрів для кожного засідання та узгоджується з Прем’єр- міністром. Особи, запрошені на засідання, можуть брати участь в об­говоренні питань, вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення. За пропозицією головуючого рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів або схвалення проекту закону чи акта Президента України може бути прийняте без обговорення, якщо у членів Кабінету Міністрів немає зауважень до нього. Обговорення питання припиня­ється за рішенням головуючого.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України прийма­ються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем’єр-міністра.

У процесі функціонування Кабінет Міністрів України використовує ряд методів організаційного характеру, серед яких можна виділити такі: координація; планування, прогнозування, інформаційне забез­печення, організація виконання і контроль за виконанням прийнятих рішень, робота з кадрами та ін.

Важливе значення для діяльності Кабінету Міністрів України має метод координації, його застосування забезпечує узгоджену діяльність усієї системи органів виконавчої влади. Спрямування і координація діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюються Кабі­нетом Міністрів шляхом видання відповідних актів та прийняття рі­шень про надання окремих доручень за результатами обговорення питань на його засіданнях. Відповідно до розподілу функціональних повноважень Прем’єр-міністр України координує діяльність членів уряду. Перший віце-прем’єр-міністр і віце-прем’єр-міністри України координують роботу з окремих напрямів діяльності Кабінету Міністрів України. Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами.

Планування роботи уряду здійснюється на основі Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України, щорічного Плану дій щодо виконан­ня зазначеної Програми, Основних напрямів економічної політики України, інших державних програм та урядових актів. Розрізняють перспективне і поточне планування, планування окремих напрямів і сфер діяльності — нормотворчої, контрольної діяльності, затверджен­ня графіку проведення засідань тощо. З метою організації роботи з роз’яснення широкій громадськості та окремим верствам (групам) на­селення цілей, рішень Кабінету Міністрів складається комунікативний план. Індивідуальне планування роботи членів уряду здійснюється з урахуванням розподілу їх функціональних повноважень на основі що­тижневих графіків, які передбачають їх участь у засіданнях Кабінету Міністрів, урядових комітетів, інших утворюваних Кабінетом Міністрів органів, у роботі Верховної Ради, засіданнях колегій центральних ор­ганів виконавчої влади, міжнародних заходах, нарадах тощо.

Для ефективної роботи Кабінету Міністрів України важливе зна­чення має метод прогнозування. Прогноз економічного і соціального розвитку є основою для вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень вищим органом виконавчої влади. Згідно із За­коном України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» № 1602-III від 23.03.2000 р. Кабінет Міністрів України:

а) організовує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, розробляє і здійснює Державну про­граму економічного і соціального розвитку України на наступний рік, організовує підготовку прогнозів розвитку окремих галузей економі­ки на середньостроковий період і програм розвитку окремих галузей економіки;

б) визначає структуру прогнозних і програмних докумен­тів економічного і соціального розвитку, строки і порядок їх розро­блення, відповідальних виконавців;

в) схвалює прогнози економіч­ного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроко­вий періоди, прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, затверджує програми розвитку окремих галузей економіки.

За інформаційне забезпечення уряду відповідальні структурні під­розділи Секретаріату Кабінету Міністрів України. Джерела, з яких надходить Кабінету Міністрів України інформація, досить різноманіт­ні:

1) з Верховної Ради України (депутатські запити, година запитань до уряду, рекомендації комітетів);

2) від Президента України;

3) від підлеглих органів виконавчої влади і посадових осіб;

4) від засобів масової інформації;

5) безпосереднє спілкування членів уряду з гро­мадянами, підприємствами, організаціями, установами.

Не менш важливу роль в організації роботи Кабінету Міністрів України відіграє контроль за виконанням рішень. Кабінет Міністрів України контролює діяльність міністерств, інших центральних ор­ганів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій. Підконтрольні об’ єкти роз­поділені між членами уряду відповідно до розподілу функціональ­них повноважень. Реалізація повноважень у сфері спрямування, координації і контролю здійснюється на засадах, які виключають дублювання та підміну функцій керівників відповідних органів ви­конавчої влади, втручання у сферу їх відповідальності. Контроль за виконанням доручень Кабінету Міністрів України здійснюється Секретаріатом, який регулярно інформує Прем’єр-міністра про стан їх виконання.

Організація роботи з кадрами Кабінету Міністрів України полягає у здійсненні ним аналітичної й організаційної роботи з кадрового ме­неджменту, вирішенні питань щодо задоволення потреб органів ви­конавчої влади в кваліфікованих кадрах та їх ефективного використан­ня, здійсненні контролю за проходженням державної служби в Україні і прийняття заходів для забезпечення її ефективного функціонування через Головне управління державної служби.