Параграф 3. Порука

Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

2.  Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

3.  Поручителем може бути одна особа або  кілька осіб.

Відповідно до статті, що коментується, порука віднесена до зобов'язально-правових способів забезпечення виконання зобов'язань, що стимулюють боржника до належного виконання зобов'язань шляхом створення можливості пред'явлення до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір, зобов'язальної вимоги. При цьому слід враховувати, що кінцевою їхньою задачею є досягнення мети, передбаченої угодою сторін або законом. Це слідує з самої сутності договірних зобов'язань, виконання яких належним чином припиняє їхнє існування, оскільки мета, заради якої вони були встановлені, досягнута. Коли ж боржник не виконує свої обов'язки або виконує їх неналежним чином, виникає проблема пошуку правових засобів, за допомогою яких можна було б примусити боржника виконати його договірні зобов'язання так, як слід.

Стаття, що коментується, передбачає, що порука може бути оформлена як договір, що укладається між основним боржником і поручителем на користь третьої особи — кредитора по основному боргу.

Звідси випливає, що порука розглядається як додаткове зобов'язання, що може виникати на підставі чи договору, чи в силу інших обставин. При цьому учасником даного договору є не боржник по основному зобов'язанню, а інша особа: договірні відносини виникають між головним кредитором і поручителем.

ЦК в статті, що коментується, не передбачає обмежень участі юридичних осіб у цивільному обігу, встановлюючи у ст. 80 ЦК, що юридична особа може мати такі самі цивільні права та обов'язки, як і особа фізична, за винятком тих прав і обов'язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини.

Таким чином, за законодавством юридичні особи можуть виступати поручителем незалежно від того, чи є згадка про це у їхніх установчих документах, чи ні.

Порука — це договір, по якому до зобов'язання основного боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

 

Стаття 554. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті, що коментується, у випадку невиконання основного зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. Таким чином, договір поруки може передбачати як солідарну відповідальність боржника і поручителя, так і субсидіарну відповідальність поручителя. Однак якщо в договорі поруки вид відповідальності не обговорений спеціально, то внаслідок прямої вказівки ст. 554 ЦК застосовується правило про солідарну відповідальність зазначених осіб. При цьому поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату відсотків, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не передбачено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті, що коментується).

 

Стаття 555. Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги

1. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову — подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

2. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Стаття, що коментується, передбачає, що поручитель зобов'язаний попередити боржника про свій намір виконати головне зобов'язання і очікувати відповіді протягом нормально необхідного для цього часу. У випадку пред'явлення позову кредитором до поручителя, останній зобов'язаний залучити боржника до участі в справі як третю особу, а боржник зобов'язаний взяти участь у справі.

Поручитель вправі висувати проти вимог кредитора ті ж заперечення, що міг протиставити кредитору боржник, якщо інше не випливає з договору поруки. Причому поручитель не втрачає права на ці заперечення навіть у тому випадку, якщо боржник від них відмовився чи визнав свій борг.

Отже, по-перше, поручитель зобов'язаний перед тим як задовольнити вимоги кредитора попередити про це. боржника, а якщо до поручителя пред'явлений позов, — залучити боржника до участі в справі. Інакше боржник має право висунути проти зворотної вимоги (регресного позову) поручителя ті заперечення, що він мав до кредитора.

По-друге, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би заявити сам боржник, якщо інше не випливає з договору поруки, і якщо ці заперечення не пов'язані з особистістю боржника. Поручитель зберігає права на ці заперечення навіть у тому випадку, якщо боржник від них відмовився чи визнав свій борг.

Таким чином, поручитель у випадку пред'явлення до нього вимоги з боку кредитора, хоча і зв'язаний певними процесуальними обов'язками щодо боржника (має попередити останнього про подання вимог кредитором, залучити боржника до участі у справі у випадку пред'явлення позову), але зберігає своє відносно автономне становище, насамперед, у зв'язку з оцінкою заперечень, що має проти кредитора основний боржник.

Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов'язання

1.  Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

2. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

3.  До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

У відповідності зі статтею, що коментується, до поручителя, що виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора по цьому зобов'язанню.

При цьому обсяг прав кредитора, що переходять до поручителя, відповідають обсягу вдоволених поручителем вимог кредитора по основному зобов'язанню.

Якщо основне зобов'язання було забезпечено декількома різними поручителями, то кожний з них одержує право зворотної вимоги до боржника в розмірі сплаченої ним суми.

 

 

Стаття 557. Повідомлення поручителя про виконання зобов'язання боржником

1. Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя.

2. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.

Якщо ж боржник виконав забезпечене порукою зобов'язання, то у відповідністю зі ст. 557 ЦК він повинен негайно сповістити про це поручнику. Інакше поручитель, що у свою чергу також виконав зобов'язання, має право стягнути з кредитора безпідставно отримане чи висунути регресну вимогу до боржника. В останньому випадку боржник має право стягнути з кредитора безпідставно одержане.

Оскільки формування цієї галузі права відбувалося за принципом «від спеціального (казусу) до загального правила», саме помилкове

повторне повернення вже сплаченого боргу стало з часом основою формування зобов'язань з безпідставного збагачення.

Слід зазначити, що правила, які містяться в статтях 556 і 557 ЦК України, спрямовані на більш чітке врегулювання відносин між основним боржником, кредитором і поручителем.

Стаття 558. Оплата послуг поручителя 1. Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Врахування значення і ролі особи поручителя зумовило також необхідність вирішення питання про оцінку вартості послуг поручителя.

ЦК 1963 р. ці питання не регулював, і це було однією з причин того, що, як правило, послуги поручителями надавалися безоплатно. Тому у практиці цивільного обігу можливості застосування поруки не використовувалися повною мірою через відсутність зацікавленості поручителів у наданні таких послуг. Адже поручитель ніс відповідальність у тому ж обсязі, що й основний боржник. Замість ризику, що на нього покладався, він лише мав перспективу одержати права кредитора по цьому зобов'язанню. Природно, що бажаючих безоплатно ризикувати своїм майном (адже стягнення боргу і збитків з основного боржника є дуже проблематичним, про що свідчить той факт, що цього не зробив кредитор по основному зобов'язанню) знаходиться не так вже багато.

У зв'язку з цим негайною виявилася необхідність підвищення зацікавленості потенційних поручителів у прийнятті на себе обов'язків по забезпеченню виконання зобов'язань.

З врахуванням цих обставин у ст. 558 ЦК прямо передбачено, що поручитель має право на винагороду за послуги, що він надав боржнику, якщо це передбачено договором. Отже, обов'язок боржника надати винагороду виникає не автоматично, а повинна бути передбачена договором.

Умова про оплату послуг поручителя може бути включена у договір поруки або у момент його укладення, або у процесі виконання такого договору.

Стаття 559. Припинення поруки

1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

2.  Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

3.  Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

4.  Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Стаття, що коментується, як і у ЦК 1963 р., містить спеціальну норму, присвячену підставам і наслідкам припинення поруки.

Порука, яка, як зазначалося, має акцесорний характер, припиняється після припинення забезпеченого нею зобов'язання. Вона також припиняється внаслідок відмови кредитора після закінчення терміну зобов'язання прийняти запропоноване виконання від боржника чи поручителя; у випадку переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не дав кредитору згоди нести відповідальність за нову особу.

У новому ЦК збільшений строк для пред'явлення вимог до поручителя. Так, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку зобов'язання не пред'явить позов до поручителя. У випадках, коли строк виконання зобов'язання не зазначено і не може бути зазначено або визначено моментом витребування, порука припиняється, якщо кредитор не вчинить позову до поручника протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука також припиняється у випадку зміни зобов'язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без згоди останнього.

Оскільки для дієвості і належного функціонування відносин поруки істотне значення має особа боржника (його платоспроможність, сумлінність, інші якості), переведення боргу, тобто заміна боржника іншою особою, також припиняє поруку, якщо поручник не виявив згоди відповідати за нового боржника.

Практичні наслідки такого вирішення виглядають таким чином. Як правило, виконання основного зобов'язання забезпечується не тільки порукою, але і неустойкою, яку поручитель зобов'язаний сплатити у випадку невиконання боржником основного зобов'язання. При продовженні терміну дії основного зобов'язання за рахунок збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими коштами, а також у випадку підвищення розміру відсотків істотно збільшується сума основного зобов'язання. Поручитель у цьому випадку несе відповідальність тільки, якщо він згодний продовжити договір поруки на нових умовах. В іншому разі порука припиняється. Так, якщо кредитор не довів до відома поручителя про продовження кредитного договору і не одержав його згоди на продовження договору поруки на нових умовах, зв'язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки.

Разом з тим, інтерес поручителя може бути порушеним не лише в зв'язку із збільшенням розміру відповідальності, але й у тому випадку, коли відповідальність настає у тому ж розмірі, але на інших умовах. Наприклад, спочатку договором передбачалося поступове, поетапне погашення боргу, а після його новації встановлено, що борг має бути повернутим відразу у повному обсязі. Звісно, що названі зміни у основному зобов'язанні можна визнати такими, що тягнуть несприятливі наслідки для поручителя, а це дає підстави для припинення поруки.

Якщо головне зобов'язання втратило силу, то втратила силу і можливість пред'явлення позову по забезпечувальному зобов'язанню.