§ 4. Основні засади здійснення правосуддя

Принципи правосуддя — це закріплені в Конституції України і законах основоположні правові ідеї, які визначають організацію і ді­яльність судової влади.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочин­ства є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх перекон­ливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового про­цесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановленних законом, обов’язковість рішень суду. Також встановлю­ється, що законом можуть бути визначені інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. Конституційні принципи право­суддя опосередковуються в галузевому законодавстві, насамперед у Законі «Про судоустрій України» , в Законі «Про статус судів», у «Цивільному процесуальному кодексі України», «Кримінально- процесуальному кодексі України», у Законі «Про прокуратуру».

При аналізі принципів правосуддя обов’язково слід враховувати принципи конституаційного ладу України. Принципи ці такі:

по-перше, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недотор­канність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінні­стю (ст. 3 Конституції України);

по-друге, Конституція України має найвищу юридичну силу в пра­вовій системі України; норми Конституції є нормами прямої дії; за­кони та інші правові акти, які приймаються в Україні, не повинні су­перечити Конституції України (ст. 8 Конституції України);

по-третє, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законо­давства України (ст. 9 Конституції України);

по-четверте, державною мовою в Україні є українська мова. Втім, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України (ст. 10 Конституції України);

по-п’яте, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба­чені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України);

по-шосте, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за озна­ками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця про­живання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 Конституції України).

Ці принципи конституційного ладу України визначають основи діяльності державних органів, і насамперед органів суду.

У літературі правильно наголошується, що дія принципів право­суддя неоднаково виявляється в різноманітних видах правосуддя (кон­ституційному, цивільному, адміністративному, кримінальному).

Основоположним принципом правосуддя є принцип законності. Це універсальний правовий принцип, який знайшов втілення в Кон­ституції України (ст. 8, ст. 19) та в поточному законадавстві. Консти­туція містить ряд норм, спрямованих на забезпечення законності у сфері судочинства і правосуддя (ст. 29-31). Принцип законності правосуддя означає насамперед, що суди діють, як це визначено ст. 19 Конституції, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вони діють на основі матеріальних і процесуальних норм. У Цивільному процесуальному кодексі, у Кри­мінально-процесуальному кодексі, в інших кодексах України чітко регламентується провадження допустимих із точки зору закону про­цесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.

Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед за­коном і судом безпосередньо випливає із універсального принципу конституційного ладу, закріпленого в ст. 21 і 24 Основного Закону України. Він пов’язаний із принципом законності і спрямований на забезпечення прав людини і громадянина у сфері судочинства. Він на­голошує: не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, ко­льору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, за іншими ознаками. Цей принцип чітко визначено щодо судочинства в ст. 7 За­кону «Про судоустрій України». Рівність перед законом полягає в од­наковому застосуванні положень, установлених законодавством, від­носно всіх громадян. Конституційне законодавство України містить положення, яким передбачається особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів України, суддів, працівників прокуратури і деяких інших посадових осіб. Так, згідно з ч. 3 ст. 80 Конституції України народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Згідно з ч. 3 ст. 126 Кон­ституції України, суддя не може бути без згоди парламенту України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Ці конституційні положення спрямовані не на встановлення привілеїв для тих чи інших посадових осіб, а для гарантування успіш­ного здійснення ними своїх повноважень (депутатських, суддівських тощо). При притягненні вказаних осіб до відповідальності вони наді­лені встановленими в законодавстві процесуальними правами. Прин­цип здійснення правосуддя на засадах рівності перед законом і судом діє у всіх видах правосуддя (конституційному, кримінальному, адміні­стративному, цивільному, господарському).

Принцип забезпечення доведеності вини як конституційний принцип правосуддя, закріплений у ст. 129 Конституції України, озна­чає, що рішення або вирок суду повинен базуватися не на припущен­нях, а на ґрунтовній доказовій базі. Судове слідство спрямоване на виявлення всіх обставин справи, щоб прийняти справедливе рішення. Цей принцип тісно пов’язаний з принципом презумпції невинуватості, закріпленим у ч. 1 ст. 62 Конституції, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінально­му покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і вста­новлено обвинувальним вироком суду. З презумцією невинуватості пов’язано багато положень Кримінально-процесуального кодексу, зо­крема: заборона суду, прокурору, слідчому, особі яка проводить дізнан­ня, перекладати обов’язки в доказуванні на обвинуваченого; покладан­ня на державні органи, що здійснюють провадження у справі, обов’язків всебічно, повно й об’єктивно досліджувати обставини кримінальної справи; забезпечення обвинуваченому і підозрюваному права на захист; встановлення положення, що визнання обвинувачуваним своєї прови­ни може бути покладено в основу обвинувачення за умови підтверджен­ня такого визнання сукупністю наявних доказів у справах; закріплення в законі неприпустимості винесення судом обвинувального вироку на підставі припущень.

Особливе значення мають положення Конституції України — ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62); усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, закріплений у ст. 129 Основного Закону, тісно пов’язаний з таким конституційним принципом правосуддя, як рівність сторін учасників судочинства. Сутність принципу змагальності полягає в тому, що для здійснення правосуддя в кримінальних справах судовий розгляд побудований та­ким чином, що функцію обвинувачення здійснює одна сторона (про­курор, громадський обвинувач), а функцію захисту — з іншої сторо­ни — здійснює захисник, підсудний, законний представник підсудно­го. Змагальність судового розгляду забезпечує сторонам можливість належної реалізації ними своїх процесуальних прав, пошуку істини в судовому процесі. Сторони процесу мають право представляти до­кази, які свідчать про правильність їх позиції.

Принцип підтримання державного обвинувачення в суді про­курором, встановлений у ст. 129 Конституції України, означає, що на прокурора покладено функцію обвинувачення. Згідно з п. 1 ст. 121 Основного Закону, на прокуратуру покладена функція «підтримання державного обвинувачення в суді» . Підтримуючи в суді державне об­винувачення, прокурор користується рівними правами з іншими учас­никами судового процесу. Причому функція обвинувачення викону­ється прокурором протягом усього розгляду справи, незалежно від його позиції, в тому числі й тоді, коли він відмовився від обвинувачення. Прокурор бере активну участь у судовому процесі, у дослідженні до­казів, висловлює свою позицію щодо застосування кримінального закону та міри покарання. Його відносини з судом базуються на осно­ві додержання конституційних принципів змагальності процесу, рівно­сті прав сторін, незалежності суддів, підкоренні їх тільки закону.

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічни­ми засобами як конституційний принцип правосуддя закріплений у ст. 129 Основного Закону України, є суттєвою характеристикою де­мократизму організації і функціонування судових органів. Згідно із Законом України «Про судоустрій України» судовий процес повинен бути гласним. А це означає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним Законом. Учас­ники судового розгляду та інші особи, які присутні на відкритому су­довому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судо­вого засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом. За рішенням суду розгляд справи може бути проведений у закритому судовому засіданні. При розгляді справ пере­біг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, вста­новленому процесуальним законом. Про демократизм взаємовідносин між громадянами і судовими органами свідчить положення ч. 1 ст. 9 Закону про судоустрій, у якому наголошено, що ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, встановлений у ст. 129 Конституції України, має суттєве значення для забезпечення законності судових рішень, прав суб’єктів судового процесу, справедливості. Закон «Про судоустрій України» врегульовує систему і структуру апеляційних та касаційного суду, по­рядок їх формування, повноваження. Про це вже йшлося вище.

Принцип обов’язковості рішень суду, закріплений у ст. 129 Кон­ституції України, є однією з основних засад судочинства, оскільки наголошує на державному характері судової влади, її ролі й місці в дер­жавному механізмі, на авторитеті суду. Конституція визначає, що су­дові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України (ч. 5 ст. 124). Цій нормі відпо­відає ст. 403 Кримінально-процесуального кодексу України, яка вста­новлює, що вирок, ухвала і постанова суду, які набрали законної сили, є обов’язковими для всіх державних і громадських підприємств, уста­нов і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Реалізація на практиці розглянутих вище конституційних принци­пів правосуддя має суттєве значення для ефективності функціонуван­ня судової системи України.