§ 3. Правовий статус суддів

Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ч. 1 ст. 127 Консти­туції України). Розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють виключно професійні судді. Професійними суддями є гро­мадяни, які, відповідно до Конституції України, призначені чи обрані суддями і обіймають штатну суддівську посаду в одному із судів, пе­редбачених Законом «Про судоустрій України». Згідно з ч. 3 ст. 127 Конституції, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікацій­ною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та во­лодіє державною мовою.

Крім вищезазначених вимог, до судів висуваються й додаткові ви­моги. У частині 5 ст. 127 Конституції встановлюється, що додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та професійного рівня встановлюються законом. Так, суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі на посаду судді такого суду може бути реко­мендований відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш десяти років, володіє державною мовою, має вищу освіту в га­лузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціа­лізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менш як п’ять років. Згідно з ч. 4 ст. 127 Конституції України, ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів. Конституцією встановлено, що судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу опла­чувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ч. 2 ст. 127). На посаду професійного судді не можуть бути рекомендовані громадяни, які: а) судом визнані обмежено дієздатними або недієздатними; б) мають хронічні, психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконан­ню обов’язків судді; в) щодо яких проводиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

Вимоги до професійного судді, порядок захисту професійних інте­ресів суддів, умови і порядок забезпечення їх соціального захисту визначається Законом «Про судоустрій України» та Законом «Про статус суддів». При доборі кандидатів на посаду судді забезпечується рівність їх прав. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду та суддів, які призначаються на посаду судді вперше (ч. 4 ст 126 Конституції України). Перше призначення на по­саду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Прези­дентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді безстро­ково обираються Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Вер­ховного Суду України, голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Голова Верховного Суду України, як уже зазначалося, обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду в порядку, встановленому законом (ст. 128 Конституції України). Судді, призначеному на посаду, видається по­свідчення встановленого зразка.

Згідно з Конституцією України, суддя звільняється з посади орга­ном, що його обрав або призначив, у разі: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п’яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; по­рушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею при­сяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді при­пиняються в разі його смерті (ст. 126 Конституції України).

Для того щоб суддя міг неупереджено вирішувати справи, він по­винен мати відповідні гарантії своєї діяльності. Гарантії самостійнос­ті й незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призна­чення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, таємницею постановлення судового рішення; забороною будь-яким суб’єктам права втручатися в здійснення правосуддя; від­повідальністю за неповагу до суду чи судді; особливим порядком фі­нансування та організаційного забезпечення діяльності судів; належ­ним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуван­ням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засо­бами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту (п.7 ст.14 Закону).

Принципове значення має положення в якому йдеться про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів. До найбільш суттєвих гарантій незалежності суддів належить їх недо­торканність, яка гарантується Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» та іншими законами, у яких наголошується на тому, що на народних засідателів і присяжних на час виконання ними в суді обов’язків, пов’язаних із здійсненням правосуддя, поширюють­ся гарантії недоторканності суддів. Це дає їм можливість неупереджено виконувати суддівські обов’язки. Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Згідно з п. 1 ст. 72 За­кону «Про судоустрій України», народні засідателі при вирішенні всіх питань, пов’язаних з розглядом справи і постановленням судового рішення, мають такі самі права, як і професійний суддя. Їм, як і при­сяжним, на час виконання обов’язків у суді виплачується допомога, виходячи з розміру їх середньомісячного заробітку чи пенсії, але не менше, ніж посадовий оклад судді відповідного суду. Їм також від­шкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачу­ються добові. Звільнення народного засідателя чи присяжного з робо­ти або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді, а також з мотивів виконання обов’язків народ­ного засідателя або присяжного визнаються грубими порушеннями законодавства про працю і тягне за собою відповідальність винних осіб, передбачену законом.

Закріплений у Конституції України і законах правовий статус про­фесійного судді відповідного рівня і спеціалізації дає їм можливість ефективно реалізовувати свої функції.