§ 5. Законодавчий процес

Одним із основних напрямків діяльності парламенту є прийняття законів. З огляду на важливість цього виду актів в національній систе­мі права процедури його розробки, розгляду, прийняття, підписання, опублікування та набрання чинності детально врегульовані в чинному законодавстві. У науці конституційного права система таких взаємо­пов’язаних стадій дістала назву «законодавчий процес».

У загальному вигляді законодавчий процес скаладається з таких етапів^[10]:

1.  Законодавча ініціатива.

2.  Попередній розгляд та підготовка законопроекту в парламент­ських комітетах.

3.  Розгляд та прийняття закону Верховною Радою.

4.  Підписання закону Президентом України.

5.  Опублікування закону.

6.  Набрання чинності законом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 93 Конституції, правом законодавчої ініціативи наділені Президент України, народні депутати України та Кабінет Міністрів України. Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до парламенту: проектів законів, постанов; проектів актів Верховної Ради; пропозицій до законопроектів; поправок до законо­проектів.

Кожен законопроект після його реєстрації направляється Головою Верховної Ради України в комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету (з метою перевірки «фінансової» сторони законо­проекту), та в комітет, який визначається головним з підготовки і по­переднього розгляду законопроекту.

Законопроекти розглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань.

1. Під час першого читання відбувається обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та при­йняття його за основу.

За наслідками розгляду законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про: 1) прийняття законопроекту за осно­ву з дорученням головному комітету підготувати його до другого чи­тання; 2) відхилення законопроекту; 3) повернення законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання або направ­лення його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання; 4) опублікування законопроекту для всенародного обговорен­ня, доопрацювання його головним комітетом з урахуванням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання.

2. Основним призначенням другого читання є постатейне обгово­рення законопроекту. Законопроект, підготовлений до другого читання, подається у вигляді порівняльної таблиці, яка має містити: текст за­конопроекту, прийнятого за основу; пропозиції та поправки до законо­проекту; висновок головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок; остаточну редакцію статей законопроекту, що пропонується головним комітетом для прийняття у другому читанні.

За результатами розгляду законопроекту в другому читанні при­ймається рішення про: 1) прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читан­ня; 2) прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому; 3) при­йняття законопроекту в другому читанні за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання; 4) повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання.

3.  Під час третього читання відбувається прийняття законо­проекту в цілому.

У третьому читанні розглядаються і приймаються рішення щодо поправок, поданих після прийняття законопроекту в другому читанні. Розгляд законопроекту у третьому читанні включає: голосування щодо статей законопроекту, текст яких зазнав змін після їх прийняття у дру­гому читанні; голосування щодо проекту постанови, внесеного народ­ними депутатами — членами головного комітету, про схвалення під­готовленого Кабінетом Міністрів України плану організаційних, кад­рових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів стосовно введення в дію закону після прийняття законопроекту; голо­сування законопроекту в цілому.

За результатами розгляду законопроекту у третьому читанні пар­ламент може прийняти рішення про: 1) прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту України; 2) перенесення голосування щодо законопроекту в цілому у зв’язку із прийняттям рішення про перенесення розгляду законопроекту або до подання Ка­бінетом Міністрів України проектів актів, прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається; 3) схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум; 4) відхилен­ня законопроекту.

Прийнятий закон підписує Голова Верховної Ради України і невід­кладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду (тобто застосовує право вето). У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний і офіційно оприлюднений.

Вето вважається подоланим, якщо під час повторного розгляду за­кон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як дво­ма третинами від її конституційного складу. Попри те в окремих ви­падках достатньо простої більшості голосів депутатів для подолання вето. Як роз’яснив Конституційний Суд України, «якщо пропозиції Президента України до закону у пропонованій ним редакції враховано повністю, повторного прийняття закону не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України не вимагається. У разі прийняття Верховною Радою України закону після повторного розгляду з урахуванням пропозицій Президента України глава держа­ви зобов’язаний підписати його і офіційно оприлюднити у десятиден­ний строк» (Рішення від 7 листопада 1998 р. № 11-рп/98 — справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України).

Президент України зобов’язаний підписати та офіційно оприлюд­нити закон, відносно якого подолане вето, протягом десяти днів.

У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невід­кладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

На сьогодні питання про друковані видання, публікація законів, у яких вважається їх офіційним оприлюдненням, врегульовується досить суперечливо. Згідно з ч. 1 ст. 134 Регламенту Верховної Ради, такими виданнями є «Відомості Верховної Ради України» та «Голос України». Тоді як, відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503/97, такими офіційними виданнями вважаються також «Офіційний вісник України», «Урядовий кур’єр» та «Офіційний вісник Президента України».

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не ра­ніше дня його опублікування.