§ 3. Склад та структура Верховної Ради України

Відповідно до ч.1 ст. 76 Конституції України, Верховна Рада Укра­їни складається із 450 народних депутатів України (її конституційний склад). Український парламент є однопалатним. Це пов’язано із уні­тарним характером держави та конституційними традиціями, які скла­лись у вітчизняному державотворенні.

Для забезпечення належної діяльності в складі парламенту утво­рюються депутатські об’єднання та робочі органи, призначаються відповідні посадові особи. У загальному вигляді структура Верховної Ради України виглядає таким чином:

Голова Верховної Ради України; Перший заступник та заступник Голови;

комітети Верховної Ради України;

депутатські фракції;

коаліція депутатських фракцій;

Погоджувальна рада депутатських фракцій у Верховній Раді Укра­їни;

робочі органи ad hoc^[8]: тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України;

Апарат Верховної Ради України;

Інститут законодавства Верховної Ради України;

видавництво Верховної Ради України.

Очолює парламент Голова Верховної Ради, який обирається із числа народних депутатів України. Рішення по обранню приймається таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Основними завдан­нями Голови Верховної Ради України, відповідно до ч. 2 ст. 88 Консти­туції, є:

1) ведення засідань Верховної Ради України;

2)   організація роботи Верховної Ради України та координація ді­яльності її органів;

3)  підписання актів, прийнятих Верховною Радою України;

4)  представництво Верховної Ради України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5)  організація роботи апарату Верховної Ради України.

Значення посади Голови парламенту в механізмі державної влади певним чином посилилося після проведення конституційної реформи. Відтепер саме на Голову Верховної Ради в разі дострокового при­пинення повноважень Президента України покладається виконання його обов’язків на період до обрання і вступу на пост нового Пре­зидента.

Запровадження пропорційної виборчої системи при виборах на­родних депутатів України, «коаліційного» способу формування Кабі­нету Міністрів та встановлення так званого «партійно-імперативного» мандату вимагає від парламентаріїв необхідності об’єднання в депу­татські фракції.

Депутатські фракції формуються на партійній основі народними де­путатами, обраними за списками політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. Політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію. Мінімаль­на кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше 15 народних депутатів України. Депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Ради нового скликання до роз­гляду питань про обрання Голови Верховної Ради України, створення органів Верховної Ради. При цьому народний депутат може входити до складу лише депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку по­літичних партій), за виборчим списком якої його обрано.

Після проведення конституційної реформи передбачається виключ­но «коаліційний» спосіб формування Кабінету Міністрів України. При цьому існування коаліції депутатських фракцій є умовою функціону­вання самого парламенту (п. 1 ч. 2 ст. 90 Конституції).

Відповідно до ч. 6-8 ст. 83 Конституції, таке об’єднання, як коалі­ція депутатських фракцій, утворюється у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції має входити більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Коаліція депутат­ських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Основними завдання коаліції є внесення пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також Прем’єр- міністру України — щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України (окрім кандидатури Міністра оборони та Міністра закордонних справ).

До прийняття Конституції України 1996 року у складі парламенту існував такий його робочий орган, як Президія. Нині завдання підго­товки та попереднього розгляду організаційних питань діяльності парламенту виконує Погоджувальна рада депутатських фракцій.

Згідно зі ст. 68 Регламенту Верховної Ради, до складу Погоджу­вальної ради входять Голова Верховної Ради України, перший заступ­ник і заступник Голови Верховної Ради України, голови депутатських фракцій з правом ухвального голосу та голови комітетів з правом до­радчого голосу.

Погоджувальна рада здійснює свою діяльність за такими напрямка­ми: узгоджує проект плану законопроектної роботи і рекомендує його Верховній Раді для затвердження; розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів календарного плану роботи сесії, порядку денного сесії, роз­кладу пленарних засідань і тижневого порядку денного пленарних за­сідань; погоджує кандидатів на посади голови комітету, першого заступ­ника, заступника голови та секретаря комітету; вносить Голові Верховної Ради України пропозицію щодо скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради і дати його проведення на вимогу трьох депу­татських фракцій чи п’яти комітетів; розглядає питання про вжиття за­ходів щодо забезпечення присутності народних депутатів на пленарних засіданнях; вносить пропозиції щодо проведення парламентських слу­хань; розглядає інші пропозиції з організації роботи Верховної Ради.

Основними робочими органами парламенту є його комітети. Основ­ними завданнями комітетів є законопроектна робота, підготовка і по­передній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради, та виконання контрольних функцій (ч.1 ст. 89 Конституції). Правовий статус комітетів окрім Конституції України визначається також Законом України «Про комітети Верховної Ради України» та Регламентом Вер­ховної Ради України. Комітети створюються з числа народних депута­тів України. Народний депутат може входити лише до складу одного комітету.

Верховна Рада України визначає перелік комітетів, предмети їх відання, кількісний та персональний склад, обирає голів, перших за­ступників, заступників голів та секретарів комітетів. Як правило, ко­мітети утворюються за галузевою ознакою: з питань правової політи­ки; з питань правосуддя; з питань державного будівництва, регіональ­ної політики та місцевого самоврядування; з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; з питань боротьби з органі­зованою злочинністю і корупцією; з питань національної безпеки і оборони; з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональ­них відносин; у закордонних справах; з питань європейської інтеграції; з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України; з питань бюджету; з питань фінансів і бан­ківської діяльності; з питань економічної політики; з питань промис­лової і регуляторної політики та підприємництва; з питань паливно- енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства; з питань транспорту і зв’язку; з питань аграрної політики та земельних відносин; з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; з питань науки і осві­ти; з питань охорони здоров’я; з питань культури і духовності; з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму; з питань свободи слова та інформації; з питань соціальної політики та праці; у справах пенсі­онерів, ветеранів та інвалідів.

Одним із основних напрямків діяльності комітетів є законопроектна функція, яка полягає в: розробці проектів законів, інших актів Верхов­ної Ради України; попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених суб’єктами законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради України; доопрацюванні за до­рученням Верховної Ради України окремих законопроектів за наслід­ками розгляду їх у першому та наступних читаннях (за винятком при­йнятих Верховною Радою України актів у цілому); попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо проектів загально­державних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони і довкілля, а також надан­ні згоди на обов’язковість чи денонсацію міжнародних договорів України; узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли до зако­нопроектів; внесенні пропозицій щодо перспективного планування законопроектної роботи.

За результатами розгляду питань комітети приймають акти у фор­мі рішень (з організаційних питань), висновків та рекомендацій (щодо контрольної діяльності комітетів; щодо осіб, які пропонуються для обрання, призначення, надання згоди на призначення чи звільнення Верховною Радою України; щодо результатів слухань у комітетах).

Парламентом можуть утворюватися тимчасові робочі органи у формі тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій (ст. 89 Конституції). Тимчасові спеціальні комісії створюються для підготовки і попереднього розгляду питань, які належать до компе­тенції Верховної Ради України. Так, зокрема, 26 грудня 2002 р. була утворена Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з опрацювання проектів законів України про внесення змін до Кон­ституції України, яка була визначена як головний робочий орган по доопрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України.

Тимчасові слідчі комісії утворюються з метою проведення розслі­дування з питань, які становлять суспільний інтерес. Ця організаційно- правова форма парламентського контролю може бути використана як спосіб контролю парламентської меншості за діяльністю органів ви­конавчої влади та інших суб’єктів права: для утворення тимчасової слідчої комісії необхідно лише, щоб за це проголосувало 150 народних депутатів.

Наприклад, парламентом V скликання була утворена Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань перевірки ефективно­сті функціонування спеціальних економічних зон та територій пріори­тетного розвитку в Україні (постанова від 21 грудня 2006 р. № 513-V).

Специфічним різновидом слідчої комісії є спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої включаються спеціальний прокурор та спеціальний слідчий і основним завданням якої є проведення розслі­дування в ході здійснення процедури імпічменту Президенту України (ч. 3 ст. 111 Конституції).

Для організаційно-правового, інформаційного, матеріально- технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України, її робочих органів, посадових осіб та народних депутатів України діє апарат Вер­ховної Ради України.

Апарат складається із таких структурних підрозділів: керівництво апарату; Секретаріат Голови Верховної Ради України; Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України; Секретаріат за­ступника Голови Верховної Ради України; секретаріати комітетів, де­путатських фракцій; Головне науково-експертне управління; Головне юридичне управління; Головне управління документального забезпе­чення; Головне організаційне управління; Інформаційне управління; Управління комп’ютеризованих систем; Управління по зв’язках з міс­цевими органами влади і органами місцевого самоврядування; Управ­ління забезпечення міжпарламентських зв’язків; Управління кадрів; Відділ зв’язків з органами правосуддя; Відділ контролю; Відділ з пи­тань звернень громадян; Перший відділ; Сектор мобілізаційної роботи; Управління справами.

Окремими структурними підрозділами парламенту, які не входять до складу його апарату, є Інститут законодавства Верховної Ради України та Видавництво Верховної Ради України. Офіційними ви­даннями Верховної Ради є газета «Голос України» та журнал «Відо­мості Верховної Ради України», у яких публікуються акти, прийняті парламентом.