Печать
PDF

Розділ ХХІ Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) - § 9. Злочини проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

§ 9. Злочини проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій

Безпосереднім об ’єктом цих злочинів є встановлений порядок управління військовими силами і засобами в бойовій обстановці.

 

Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 КК). Об ’єктивна сторона цього злочину виражається у здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бо­йовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеці­альної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного заволодіння ворогом зданими йому військовими засобами або залишеними укріпленнями, бойовою та спеціальною технікою чи іншими засобами ведення війни.

Із суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений як умис­но (але без мети сприяння ворогові), так і через необережність.

Суб’єкт цього злочину — начальник, який здійснює оперативне управління в бойовій обстановці підлеглими силами, бойовою та спе­ціальною технікою чи іншими засобами ведення війни.

 

Залишення гинучого військового корабля (ст. 428 КК). Об ’єктивна сторона цього злочину виражається в залишенні гинучого військово­го корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира.

Військовий корабель — судно, що належить збройним силам будь- якої держави, має зовнішні ознаки, які відрізняють такі судна цієї держави, перебуває під командою офіцера, який є на службі в уряду цієї держави і прізвище якого занесено до відповідного списку військо­вослужбовців або еквівалентного йому документа, і має екіпаж, під­порядкований регулярній військовій дисципліні.

Злочин вважається закінченим з моменту залишення командиром або особою із складу команди гинучого військового корабля.

Із суб’єктивної сторони залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків, може бути вчинено як умисно, так і через необережність. Залишення гинучого військового корабля особою із складу команди без належно­го на те розпорядження командира може бути тільки умисним.

Суб’єкт цього злочину — тільки командир корабля або особа із складу команди корабля.

Частина 2 ст. 428 КК передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

 

Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429 КК). Об’єктивна сторона цього злочину полягає в самовіль­ному залишенні поля бою під час бою або у відмові під час бою діяти зброєю. Залишення поля бою — це вихід військовослужбовця з бойо­вої позиції, яку займає підрозділ. Воно охоплює і випадки, коли вій­ськовослужбовець залишається на колишній позиції, в той час як весь підрозділ займає нову бойову позицію. Відмова діяти зброєю виражаєть­ся в припиненні застосування зброї під час бою. Сам винний перебуває при цьому на встановленому для нього місці, не залишає поле бою.

Суб ’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотив, як правило, — боягузтво або легкодухість, але можуть бути й інші моти­ви, наприклад, релігійні.

Суб’єкт цього злочину — будь-який військовослужбовець.

 

Добровільна здача в полон (ст. 430 КК). Об’єктивна сторона цього злочину виражається в добровільній здачі в полон ворогу як шляхом вчинення дії, так і бездіяльності. Під здачею в полон розумі­ється добровільний перехід військовослужбовця на бік ворога.

Злочин вважається закінченим з моменту переходу військовослуж­бовця на бік ворога.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом — боягузтвом або легкодухістю.

Суб’єкт цього злочину — будь-який військовослужбовець.

 

Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст. 431 КК). Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні, можуть виражатися в добровільній участі такого військовослужбовця у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідо- мо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1); в насильстві над іншими вій­ськовополоненими або в жорстокому поводженні з ними з боку військово­полоненого, який перебуває на становищі старшого (ч. 2); у вчиненні військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога (ч. 3).

Для об ’єктивної сторони досить вчинення однієї із зазначених дій. Женевська Конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. забороняє залучати військовополонених до робіт, що мають військове значення (від таких робіт військовополонені мають право відмовитися).

Суб ’єктивна сторона цього злочину — вина у формі прямого умислу, а за ч. 3 ст. 431, — ще й поєднана зі спеціальною метою — за­безпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога або з корис­ливих мотивів.

Суб’єкт злочину — військовослужбовець, який перебуває в по­лоні, за ч. 2 — той самий військовослужбовець, але який перебуває на становищі старшого.

 

Мародерство (ст. 432 КК). Об’єктивна сторона мародерства ви­ражається у викраденні на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених. Викрадення може бути як таємним, так і відкритим, з насильством або без такого.

Під речами розуміють предмети обмундирування та особисті речі вбитого або пораненого (годинник, гроші тощо). До них не належить озброєння і боєприпаси, документи, засоби ведення бою та інші пред­мети, що збираються з метою подальшого бойового застосування. Викрадення повинно відбуватися на полі бою, тобто на ділянці, де ведуться або велися бойові дії, а також ділянці, що розташована в тилу, але піддається обстрілу ворогом. Злочин вважається закінченим з мо­менту появи реальної можливості розпорядитися викраденою річчю.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — тільки військовослужбовець.

 

Насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК). Об’єктивна сторона цього злочину полягає в насильстві, протизаконному знищенні майна, а також протизаконному відібранні майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій.

Насильство над населенням включає різні форми посягання на життя та здоров’я, честь та гідність громадян: тілесні ушкодження, незаконне позбавлення волі тощо. Якщо насильство виражається в більш тяжких діях — вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушко­джень, зґвалтування тощо — відповідальність настає за сукупністю злочинів. Протизаконне відібрання майна шляхом розбою тягне за со­бою відповідальність за ч. 2 ст. 433 КК.

Суб’єктивна сторона цього злочину — лише прямий умисел, час­то поєднаний із корисливою метою.

Суб’єкт злочину — будь-який військовослужбовець.