Печать
PDF

Розділ ХХІ Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) - § 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

§ 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання

Безпосереднім об’єктом цих злочинів є порядок користування військовим майном.

Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410 КК). Предмет зло­чину — зброя, боєприпаси, вибухові або інші бойові речовини, засоби пересування, військова і спеціальна техніка чи інше військове майно.

Зброя — предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (гелікоптерів) та інших об’єктів і не мають іншого призначення.

Боєприпаси — вид озброєння, призначений для ураження живої сили противника, знищення його бойової техніки, руйнування укріп­лень, споруд, виконання інших завдань (освітлення місцевості, роз­кидання агітаційної літератури тощо).

Вибухові матеріали (речовини) — хімічні сполуки або суміші ре­човин, здатні до вибуху (швидкого самопоширюваного перетворення з виділенням великої кількості тепла та утворенням газів).

Військове майно — це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, переда­вальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєпри­паси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеро­дромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, вете­ринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається у різних способах викрадення зазначених предметів: їх крадіжці, привласненні, вимаган­ні, розбої, шахрайстві, розтраті, заволодінні із зловживанням службо­вим становищем. Їх ознаки такі самі, як і в злочинах, передбачених статтями 185, 186, 187, 189, 190 і 191 КК.

У частині 2 ст. 410 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, а в ч. 3 — вчинення цього зло­чину в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, або шляхом розбою чи вимагання, що поєднується з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого.

Суб ’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєд­наний з корисливим мотивом.

Суб’єкт цього злочину — військовослужбовець або військовозобо­в’язаний, у тому числі й військова службова особа.

 

Умисне знищення або пошкодження військового майна (ст. 411 КК). Об ’єктивна сторона цього злочину виражається в умисному зни­щенні або пошкодженні зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна.

Знищення означає таку форму впливу, при якій предмет знищу­ється, припиняє своє існування, після чого він не може бути віднов­лений для використання за своїм цільовим призначенням. При по­шкодженні предмет приводиться до такого стану, при якому він може бути відновлений. Пошкодження може призвести до повної або част­кової втрати предметом своїх якостей або до втрати предметом своєї форми.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо знищення військового майна вчинялося

з метою ослаблення держави, то ці дії необхідно кваліфікувати як ди­версію (ст. 113 КК).

Суб’єкт злочину — військовослужбовець або військовозобов’я­заний.

Кваліфікуючі ознаки злочину — вчинення його шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або спричинення ним за­гибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2); вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 3).

 

Необережне знищення або пошкодження військового майна (ст. 412 КК). Цей склад відрізняється від злочину, передбаченого ст. 411 КК, своєю суб ’єктивною стороною — необережністю у формі зло­чинної самовпевненості або недбалості.

Втрата військового майна (ст. 413 КК). Об’єктивна сторона цього злочину виражається у втраті, зіпсуванні військового майна. У цій статті встановлена відповідальність за втрату або зіпсування ввірених для службового користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання, а в ч. 3 — за ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

При втраті або зіпсуванні предметів обмундирування або споря­дження об’єктивна сторона виражається в порушенні правил зберіган­ня цих предметів, що призвело до їх втрати або зіпсування. Під втратою розуміється вихід предметів обмундирування або спорядження з воло­діння військовослужбовця. Зіпсування означає приведення цих пред­метів у повну або часткову непридатність.

Злочин вважається закінченим з моменту втрати або зіпсування військового майна.

Із суб’єктивної сторони втрата або зіпсування вчиняється через необережність.

Суб’єкт цього злочину — будь-який військовослужбовець.

 

Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовина­ми і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточен­ня (ст. 414 КК). Об’єктивна сторона цього злочину включає: пору­шення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими, ра­діоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення; наслідок у виді тілесних ушко­джень потерпілому або створення небезпеки для довкілля і причинний зв’язок між ними. Порушенням правил поводження із зазначеними предметами вважається невиконання чи неналежне виконання вста­новлених прийомів або недотримання встановленої послідовності дій зі зброєю, а також речовинами і предметами в процесі користування ними, і так само порушення правил, що забезпечують безпеку збері­гання вказаних речовин і предметів.

Суб’єктивна сторона цього злочину щодо порушення правил — умисел або необережність, щодо наслідків — лише необережність.

Суб’єктами злочину можуть бути військовослужбовці, які в силу своєї діяльності користуються зброєю, речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також військовослуж­бовці, які внаслідок свого службового становища мають доступ до цих предметів.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: заподіяння тілесних ушко­джень кільком особам або смерть потерпілого (ч. 2); загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки (ч. 3).