Печать
PDF

Глава 9 Об’єкти цивільних прав - § 6. Нематеріальні блага

Posted in Гражданское право - Цивільне право: т.1 (В.І.Борисова та ін.)

 

 

§ 6. Нематеріальні блага


Цивільні правовідносини виникають також унаслідок створення та використання результатів творчої діяльності людей. Згідно з по­ложеннями статтей 199 та 418 ЦК право фізичної або юридичної осо­би на результати творчої діяльності визнаються особливою категорією суб’єктивних цивільних прав. Вони мають абсолютний характер і тра­диційно іменуються виключними правами.

Результатами творчої діяльності є твори науки, літератури, мисте­цтва, винаходи та корисні моделі, промислові зразки, топографії інте­гральних мікросхем, селекційні досягнення (сорти рослин, породи тварин) тощо. Для визнання їх об’єктами цивільних прав результати творчої діяльності повинні бути втілені у відповідну об’єктивну форму, достатню для їх сприйняття іншими людьми. Наприклад, твір науки чи літератури може бути відображений у рукописі, книзі; картина — у полотні; скульптура — у бронзі, мармурі, інших матеріалах; винахід — у кресленнях, схемах і т. ін. Сам процес створення відповідних творів та інших результатів творчої діяльності залишається поза межами правового регулювання. Норми цивільного права не визначають порядок або форми здійснення діяльності, кінцевим результатом якої є створення відповідного об’єкта цивільних прав. Вони регулюють відносини, що виникають унаслідок створення результатів творчої ді­яльності тільки з моменту закінчення процесу творчості і набуття його результатом об’єктивної форми, доступної для сприйняття. Відносиниз приводу об’єктів авторського права з цього моменту підлягають пра­вовому регулюванню незалежно від їх призначення, цінності, способу відтворення тощо. Для визнання відповідного технічного рішення ви­находом воно повинно мати ознаки патентоспроможності й отримати правову охорону шляхом отримання правоутримувачем у компетент­ному державному органі спеціального документа — патенту.

На відміну від речей продукти творчої діяльності є благами нема­теріальними, хоча самі матеріальні носії продуктів творчої діяльності (книги, магнітні плівки, інтегральні мікросхеми тощо) є речами і мо­жуть виступати об’єктами права власності та інших майнових прав. Відповідне майнове право на матеріальний носій не дає власнику пра­ва на сам результат творчої діяльності, яке, включаючи право авторства, завжди зберігається за його творцем. Власник матеріального носія результату творчої діяльності без згоди автора, як правило, не має права відтворювати чи вносити зміни у текст, форму, зовнішній вигляд відповідного об’єкта. Тому в науці цивільного права результати творчої діяльності визнаються об’єктами виключних прав і охоплюються по­няттям «інтелектуальна власність». Особливості співвідношення пра­ва інтелектуальної власності та права власності на річ, у якій втілено результат творчої діяльності, визначаються положеннями ст. 419 ЦК України. Вказана стаття встановлює незалежність цих прав одне від одного.

Особливим об’єктом цивільних прав є інформація. Відповідно до ст. 200 ЦК інформацією визнаються документовані або публічно оголо­шені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспіль­стві, державі або навколишньому середовищі. Цінність інформації обумовлюється її широким використанням у всіх сферах людської ді­яльності. У зв’язку з цим вона у всьому світі визнається товаром. Правове регулювання відносин, пов’ язаних зі збиранням, зберіганням, пошуком, поширенням та використанням інформації, здійснюється законами України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію»[16], від 25 червня 1993 р. «Про науково-технічну інформацію»[17], від 5 липня 1994 р. «Про захист інформації в автоматизованих системах»[18]. Під інформа­цією Закон України «Про інформацію» розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Особливості інформації як об’єкта цивільних прав полягають у та­кому. Перш за все інформація є благом нематеріальним, хоча і має матеріальні носії (дискета, магнітна плівка, папір тощо). За своїми фізичними властивостями інформація є благом неспоживним, тому що її використання за призначенням не призводить до зменшення її об­сягу чи фізичного знищення. Інформація може тільки морально за­старіти і тому або залишитись невитребуваною, або, у разі необхіднос­ті, замінюватись на більш актуальну. Важливою особливістю інформа­ції є різноманітність форм її фіксації, використання, поширення тощо. Крім цього, законодавство, з одного боку, закріплює право громадян України на інформацію, закладаючи підвалини розвитку інформаційної діяльності у суспільстві, а з другого — забезпечує правові форми за­хисту прав суб’єктів цих правовідносин.

Законодавство України, зокрема ст. 30 Закону України «Про інфор­мацію», визначає правовий режим інформації з обмеженим доступом, до якої відносить конфіденційну та секретну інформацію.

Конфіденційною інформацією є відомості, що знаходяться у воло­дінні, користуванні та розпорядженні окремих фізичних та юридичних осіб і можуть поширюватися на визначених цими особами умовах. Кон­фіденційною, наприклад, може бути інформація певної юридичної осо­би стосовно укладених нею договорів або міжнародних контрактів, перспектив підприємницької діяльності, змін у складі її керівних органів, кількості майна тощо. Конфіденційними можуть визнаватися також відо­мості щодо використовуваних підприємством у виробництві техноло­гічних процесів, технічних рішень, методів організації виробництва та інша комерційна інформація. У зарубіжних правових системах такі відо­мості мають назву «ноу-хау» (від англ. know-how — знати як).

Секретною є інформація, що містить відомості про державну або іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої може завдати шкоди особам, суспільству та державі.