Печать
PDF

Глава 9 Об’єкти цивільних прав

Posted in Гражданское право - Цивільне право: т.1 (В.І.Борисова та ін.)

 

 

Глава 9 Об’єкти цивільних прав

 

 

§ 1. Загальні положення

§ 2. Речі

§ 3. Гроші та валютні цінності

§ 4. Цінні папери

§ 5. Дії (результати робіт, послуги)

§ 6. Нематеріальні блага

§ 7. Особисті немайнові блага фізичної особи

 

 

§ 1. Загальні положення


Об’єктами цивільних прав визнаються матеріальні та нема­теріальні блага, стосовно яких між суб’єктами цивільного права виникають відносини, які становлять предмет цивільно-правового регулювання.

Права та обов’язки суб’єктів цивільного права встановлюються, існують, реалізуються, змінюються та припиняються з приводу відпо­відних об’єктів. Як правило, об’єкт набуває значення елемента струк­тури цивільних правовідносин у випадках, коли він становить інтерес для учасників цивільних відносин. Цей висновок ґрунтується на тому, що об’єкти, зокрема природні, які не залучені у сферу людської діяль­ності й інтересів, не можуть визнаватись елементом структури цивіль­них правовідносин. Інтерес як міра зацікавленості може розглядатися під різними кутами зору. Для людини (фізичної особи) він може бути перш за все приватним, наприклад, суто побутовим (або споживчим), який полягає у зацікавленості в задоволенні відповідних її потреб. Крім цього, приватний інтерес фізичної особи може полягати у зацікавле­ності в отриманні прибутку шляхом здійснення підприємницької ді­яльності (підприємницький інтерес). Інтерес юридичних осіб може бути як суспільним, так і приватним (для юридичних осіб публічного і приватного права відповідно). Враховуючи, що ст. 2 ЦК визнає учас­никами цивільних відносин державу Україна та інші публічно-правові утворення, слід констатувати вплив загальнодержавних, регіональних та інших суспільних інтересів і на сферу приватного права. Інтерес юридичних осіб приватного права залежить від міри зацікавленості їх засновників, визначає цілі їх створення, задовольняється шляхом дій їх органів і може мати як комерційний (отримання прибутку), так не- комерційний (наприклад, благодійництво) характер. Усі наведені різно­види інтересу споріднені і визначають окремі аспекти міри зацікавле­ності окремих учасників цивільних правовідносин. Зокрема, правовий інтерес, що полягає у зацікавленості у вчиненні того чи іншого право- чину, формується побутовим або підприємницьким інтересом у при­дбанні майна, оренді приміщення тощо. Правовий та побутовий інте­рес за своїм правовим значенням не завжди збігаються. Правовий інте­рес до відповідного об’єкта, як правило, визначає зміст та характер правочинів та інших правомірних дій учасників цивільних відносин. Слід зауважити, що втрата учасником цивільних правовідносин по­бутового (підприємницького тощо) інтересу до відповідного об’єкта не означає втрати правового інтересу і не призводить до автоматично­го припинення суб’єктивного цивільного права. Учасник цивільних відносин може тимчасово або повністю втратити побутовий (підпри­ємницький тощо) інтерес до речі як одного із найпоширеніших різно­видів об’єктів цивільних прав. Однак те, що він про всяк випадок за­лишає її у складі свого майна або господарстві (обліковує на балансі стосовно комерційних юридичних осіб), свідчить про наявність його зацікавленості у збереженні права власності на річ (тобто правового інтересу). Суб’єктивне цивільне право на певний об’єкт цивільних прав (не беручи до уваги випадок його загибелі) може припинитися шляхом вчинення управомоченою особою відповідного правочину або у при­мусовому порядку на підставах, визначених положеннями актів чин­ного цивільного законодавства України.

Якщо суб’єктивні права та кореспондуючі їм обов’язки складають і визначають зміст цивільних правовідносин, то матеріальні та нема­теріальні блага, які становлять правовий інтерес учасників цивільних правовідносин, визнаються їх об’єктом. Звісно, словосполучення «об’єкти цивільних прав» та «об’єкти цивільних правовідносин» не можуть бути повністю ототожнені, тому що мають різну сферу термі­нологічного застосування. Однак за їх допомогою у цивільному праві термінологічно визначаються однакові різновиди матеріальних та не­матеріальних благ. Сучасна доктрина цивільного права визнає множин­ність об’єктів цивільних прав і заперечує можливість існування безоб’єктних цивільних правовідносин. Множинність об’єктів цивіль­них прав концептуально визначена положеннями Розділу ІІІ ЦК і озна­чає різноманітність їх видів, обумовлену різномаїттям правових інте­ресів суб’єктів цивільного права. Виникнення й існування у цивільному обороті безоб’ єктних правовідносин неможливе.

Стаття 178 ЦК визначає оборотоздатність об’єктів цивільних прав. Відповідно до ч. 1 вказаної статті оборотоздатністю визнається влас­тивість об’єктів цивільних прав вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкуван­ня або іншим чином. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав може бути вільною й обмеженою. Вільно оборотоздатні об’єкти можуть без обмежень (звісно, з урахуванням меж здійснення суб’єктивних цивіль­них прав стосовно них, визначених положеннями ст. 13 ЦК) переходи­ти від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва (переходу майна, майнових прав та обов’язків), спадкування (спадкового право- наступництва) або з інших підстав. Оборотоздатність об’єктів цивіль­них прав може бути обмежена актами цивільного законодавства, по­ложеннями яких встановлюються відповідні межі їх участі в цивіль­ному обороті. Наприклад, класифікація одного із найбільш поширених різновидів об’єктів цивільних прав включає речі, обмежені в обороті. Обмежену оборотоздатність має також інформація. Згідно з положен­нями ч. 3 ст. 200 ЦК України порядок використання інформації та за­хисту права на неї встановлюється законом. Наприклад, обмежена можливість (а найчастіше неможливість) використання у цивільному обороті (шляхом оприлюднення у засобах масової інформації) може встановлюватися щодо інформації, яка становить державну або воєнну таємницю. Відповідні межі використання має комерційна таємниця, можливість встановлення та здійснення прав інтелектуальної власнос­ті на яку визначається положеннями глави 46 ЦК. Відповідно до п. 2ч.  1 ст. 506 ЦК одним із різновидів майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю є виключне право дозволяти її ви­користання. Межі та характер такого використання визначаються власником інформації, яка становить комерційну таємницю.

Межі оборотоздатності об’єктів цивільних прав залежать від особ­ливостей їх правового режиму та визначаються встановленою зако­нодавством можливістю здійснення правочинів та інших юридичних актів, які направлені на їх передачу іншим учасникам цивільних від­носин. Наприклад, подальша доля державного майна при ліквідації юридичної особи публічного права може визначатися відповідним актом органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 4. ст 11 ЦК). Законо­давством можуть встановлюватись обмеження оборотоздатності об’єктів цивільних прав, зокрема можливість продажу деяких видів диких тварин як особливого різновиду речей. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 180 ЦК тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, вста­новлених законом.

Деякі об’ єкти цивільних прав (закрема речі) визнаються вилучени­ми із цивільного обороту, тобто можуть належати на праві власності лише визначеним законодавством учасникам цивільних відносин. Як приклад слід навести положення ст. 13 Конституції України, яка згідно зі ст. 4 ЦК становить основу цивільного законодавства України. Від­повідно до вказаного положення земля (за винятком земельних ділянок, які можуть перебувати у власності фізичних та юридичних осіб), її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які зна­ходяться у межах території України, природні ресурси її континенталь­ного шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Вказані та інші об’єкти як ви­лучені з цивільного обороту не підлягають вільній передачі від однієї особи до іншої на підставі цивільно-правових правочинів або з інших підстав. Вилученими із цивільного обороту можуть визнаватися й інші об’єкти цивільних прав. До них належать зброя (окрім спортивної та мисливської), бойова і спеціальна військова техніка, вибухові та бойо­ві отруйні речовини та інші подібні різновиди речей, право власності на які може належати лише державі Україна. Їх вилучення із цивіль­ного обороту визначається необхідністю забезпечення державної та суспільної безпеки. Взагалі необоротоздатними є об’єкти, які за своєю правовою природою не підлягають відчуженню. Це, наприклад, не­матеріальні блага, які є невід’ємними від фізичної чи юридичної осо­би (ч. 1 ст. 178 ЦК). Стосовно фізичної особи це, зокрема, визначені положеннями Розділу 2 Конституції та Книги 2 ЦК право на життя, охорону здоров’я, медичну допомогу, свободу, сім’ю, ім’я, його зміну та використання, особисту недоторканність, індивідуальність, осо­бисте життя та його таємницю тощо. Необоротоздатними є також ви­значені положеннями ст. 94 ЦК особисті немайнові права юридичної особи. Це, зокрема, право на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі. Згідно із ч. 2 ст. 178 ЦК види об’ єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допуска­ється (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені в законі.

Певні об’єкти можуть бути визначені як обмежено оборотоздатні. Обмеження їх участі у цивільному обороті полягає в тому, що права на них (зокрема, право власності) можуть бути передані іншій особі лише за умов, передбачених законом. Оборотоздатність об’єктів, об­межених у цивільному обороті, визначається особливостями встанов­леного для них правового режиму. Так, відповідні обмеження має правовий режим газової та мисливської зброї, вибухових, радіоактив­них, наркотичних та психотропних речовин, сильнодіючих отрут тощо.

Певні обмеження оборотоздатності встановлені законодавством для таких об’єктів цивільного права, як земля, іноземна валюта, валютні цінності, тощо. Частина 2 ст. 178 ЦК встановлює, що види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обо­роту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (обмежено оборотоздатні об’єкти), визначається у порядку, встановленому законом.

Об’єктом цивільних прав є все те, з приводу чого суб’єкти вступа­ють у правовідносини. Основне функціональне призначення об’ єктів цивільних прав полягає у задоволенні відповідних (побутових, комер­ційних, державних, суспільних тощо) інтересів та визначених ними суб’єктивних прав учасників цивільних відносин. Різноманітність цих інтересів обумовлює існування значної кількості об’єктів цивільних прав. Відповідно до ст. 177 ЦК об’єктами цивільних прав визнаються: речі, гроші, цінні папери, майно, майнові права, результати робіт, по­слуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага.