§ 5. Дії (результати робіт, послуги)

Об’єктами цивільних прав є також дії учасників цивільних відно­син. Ними визнаються тільки правомірні дії, тому що правопорушення (наприклад, заподіяння шкоди) лежить за межами правомірної пове­дінки і є підставою для виникнення права потерпілого на захист або самозахист. Разом з тим не є об’ єктами цивільних прав правомірні дії суто юридичного характеру, які визнаються правочинами.

Дії, які є об’єктами цивільних прав, поділяються на дві групи. Першу з них складають дії, внаслідок яких створюється нова річ або відновлюються чи поліпшуються властивості існуючих речей. Об’єктом цивільних прав у цьому разі є результати робіт. Наприклад, за до­говором підряду підрядник може бути зобов’ язаний виготовити на замовлення столярні вироби, меблі, ювелірні прикраси, пошити одяг, взуття або відремонтувати будинок, телевізор, годинник та ін. В одних випадках управомочену особу цікавить тільки результат дій зобов’язаної особи і не цікавить особа виконавця. Так, за договором підряду на капітальне будівництво окремі види робіт можуть бути виконані субпід­рядниками. У других випадках управомочену особу цікавить виконання роботи особисто зобов’ язаною особою, наприклад, пошиття сукні пев­ним модельєром персонально, виготовлення скульптури відомим скуль­птором тощо. У всіх наведених прикладах замовника цікавить не робо­та взагалі, а її кінцевий результат. Це дозволяє відрізняти результати робіт як об’єкти цивільних прав і відносини, пов’язані з виконанням робіт у трудовому праві. Якщо у трудовому праві предметом регулюван­ня є сама трудова діяльність, то у цивільному праві виконавець робіт сам організує свою працю і відповідає, як правило, тільки за її кінцевий результат. Тому, якщо досягнення кінцевого результату стало неможли­вим або результат роботи (наприклад, предмет договору підряду) заги­нув, виконавець, навіть у випадку відсутності його вини у цьому, не має права вимагати винагороди за виконану роботу (ст. 855 ЦК України).

Таким чином, результат роботи для визнання його об’єктом цивіль­них прав має бути матеріалізований у створених, відремонтованих, поліпшених, відреставрованих тощо речах. Результат роботи у цих випадках повинен відокремлюватися від самої дії суб’єкта з його ство­рення та бути здатним до передачі його уповноваженій особі (замов­нику та ін.). Ця ознака дозволяє відрізняти результати робіт від друго­го різновиду дій як об’ єктів цивільних прав — послуг.

Другу групу дій, які є об’єктами цивільних прав, складають по­слуги. Послугами у цивільному праві є дії суб’єктів цивільного права, унаслідок здійснення яких задовольняються відповідні потреби інших осіб. Послуги також характеризуються наявністю певного кінцевого результату, але останній завжди є немайновим. У певних випадках цей результат є наявним (наприклад, завантаження вантажу, перевезення пасажирів), у інших — ні. Послуги можуть також виражатися у діях, результати яких виявити не завжди можливо (наприклад, послуги няні- виховательки, репетитора тощо). Крім цього, суспільна корисність дій може полягати у них самих, незалежно від їх результату. Наприклад, консультація фахівця є корисною сама по собі незалежно від викорис­тання отриманої інформації в майбутньому. Зокрема, консультації та інші послуги адвоката незалежно від використання його порад особою, якій вони надавались, і кінцевого результату його професійної діяльності, визнаються об’ єктом цивільного права. Таке ж значення мають інфор­маційні, розважальні, консультаційні, освітянські та інші послуги.

Послуги доцільно поділяти на три групи: фактичні, юридичні та змішані. Для послуг першої групи характерним є те, що управомочена особа зацікавлена у здійсненні зобов’язаною особою конкретних фак­тичних дій, наприклад, у наданні майна в тимчасове користування за договором найму (ст. 759 ЦК), перевезенні вантажу (ст. 909 ЦК), збе­ріганні майна (ст. 936 ЦК) та ін. Другу групу послуг складають дії зобов’язаної особи, що мають правовий характер, наприклад, дії пред­ставника (ст. 237 ЦК України) або комісіонера (ст. 1011 ЦК). Чинне законодавство України передбачає також випадки, коли правового зна­чення набувають дії зобов’язаної особи як юридичного, так і фактич­ного характеру (змішані послуги), наприклад, за договором транспорт­ного експедирування експедитор зобов’язується не тільки супроводжу­вати вантаж, перевіряти кількість та стан вантажу (фактичні дії), а й оформляти відповідні документи, сплачувати мито, збори і витрати, покладені на клієнта, тощо (юридичні дії).