§ 5. Призначення, зміна та скасування примусових заходів медичного характеру

Заслухавши думку прокурора і захисника відносно питання засто­сування примусових заходів медичного характеру, суд виходить у на-радчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа; 2) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа; 3) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осуд­ності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

За результатами розгляду справи суд виносить постанову (ухвалу). Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинен­ня злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя по­станову — про застосування до цієї особи примусових заходів медич­ного характеру. Визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати особу, необхідно виходити як з характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, так і з небезпечності психічного розладу особи для неї чи інших осіб, а також можливості заподіювання особою іншої суттєвої шкоди.

Якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчи­нення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про направ­лення справи для досудового розслідування в загальному порядку.

Справи, що надійшли до суду з постановою слідчого для вирішен­ня питання про застосування до неосудних примусових заходів медичного характеру, підлягають закриттю: 1) за наявності обставин, перед­бачених ст. 6 КПК (крім п. 4 ч. 1); 2) у разі недоведеності участі цих осіб у вчиненні суспільно небезпечного діяння; 3) якщо суд визнає, що немає потреби застосовувати примусові заходи медичного характеру. Закриття справ щодо неосудних осіб з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, не допускається, оскільки згідно зі ст. 86 КК застосування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання осіб, які вчинили злочини, а неосудні до таких осіб не належать.

Враховуючи, що згідно зі ст. 20 КК особа, визнана обмежено осуд­ною, підлягає кримінальній відповідальності, справу щодо такої особи необхідно направляти до суду з обвинувальним висновком, у якому мають міститися дані про психічне захворювання цієї особи. Суд, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані об­меженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медич­ного характеру, повинен постановити обвинувальний вирок і при при­значенні засудженому покарання врахувати його психічний стан як пом'якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням при­мусового заходу медичного характеру у вигляді амбулаторної психіа­тричної допомоги за місцем відбування покарання.

Примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися до засудженої обмежено осудної особи також при звільненні її від пока­рання в разі, коли вона під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК).

Копії ухвал (постанов) суду про застосування примусових заходів медичного характеру після набрання законної сили надсилаються судом на виконання: 1) у разі призначення амбулаторної допомоги — до за­кладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу за місцем проживання неосудної чи обмежено осудної особи, або до органу, в якому тримається засуджена до позбавлення волі обмежено осудна особа; 2) у разі примусової госпіталізації неосудної особи до психіа­тричного закладу зі звичайним наглядом — до закладу охорони здоров'я, в якому лікується ця особа, а при її перебуванні вдома — до закладу охорони здоров'я за місцем її проживання і в обох випадках, у разі необхідності — до органів внутрішніх справ; 3) у разі примусової госпіталізації неосудної особи до психіатричного закладу з посиленим чи суворим наглядом або тримання її під вартою — до органу внутріш­ніх справ, на який покладається виконання рішення суду про госпіталі­зацію. В усіх цих випадках копії судових рішень направляються також в експертну установу, де особа перебувала на обстеженні.

Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосова­них заходах медичного характеру.

Скасування або зміна призначених судом примусових заходів ме­дичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи поста­новою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування. Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів медич­ного характеру провадиться за правилами ст. 419 КПК за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання додається ви­сновок комісії лікарів-психіатрів. У судовому засіданні участь проку­рора є обов'язковою. Слід звернути увагу на те, що в ст. 95 КК, на відміну від ст. 422 КПК, ідеться про представника психіатричного за­кладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу, до повноважень якого належить питання направлення заяви і висновку комісії лікарів-психіатрів про продовження, зміну або припинення за­стосування примусових заходів медичного характеру до суду.

Зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиле­ним наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.

Продовження застосування примусових заходів медичного харак­теру (ст. 95 КК) здійснюється за заявою представника психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з долученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів. Суди розглядають такі спра­ви в порядку, передбаченому статтями 419, 422, 424 КПК. Продовжу­вати застосування примусових заходів медичного характеру можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців.

Примусові заходи медичного характеру скасовуються (припиняють­ся) в порядку, передбаченому статтями 419, 422 КПК, у зв'язку з одужанням особи чи зміною її психічного стану на такий, що не становить очевидної небезпеки для неї або інших осіб. В останньому випадку по-становлення рішення про передачу такої особи на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94 КК) є пра­вом, а не обов'язком суду.

При розгляді справи про продовження, зміну або скасування (при­пинення) застосування примусових заходів медичного характеру суд, за наявності сумніву в правильності висновків комісії лікарів-психіатрів, може викликати в судове засідання представника психіатричного за­кладу (лікаря-психіатра), який надавав особі психіатричну допомогу, а за потреби — призначити судово-психіатричну експертизу. Повідом­лення про день і місце судового розгляду представника адміністрації психіатричного закладу і самої особи, щодо якої вирішується таке питання, є обов'язковим.

У випадку, коли особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинен­ня злочину, видужає, то суд на підставі висновку медичної комісії в по­рядку ст. 419 КПК виносить ухвалу, а суддя постанову про скасування застосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду, якщо неосудність або обмежена осудність були встановлені під час судового слідства. Ухва­ла (постанова) про відновлення справи може бути винесена в межах встановленої законом давності притягнення до кримінальної відповідаль­ності (ст. 423 КПК). При цьому у випадках закінчення строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, скасування кримі­нального закону, наявності акта амністії, помилування та інших перед­бачених законом підстав кримінальна справа підлягає закриттю за згодою особи, щодо якої вона розглядається (коли така згода необхідна). За від­сутності таких підстав кримінальну справу щодо особи, психічна хвороба якої була встановлена судом при розгляді справи з обвинувальним висно­вком і яка в подальшому одужала, необхідно надіслати за підсудністю суду першої інстанції для розгляду по суті, а в усіх інших випадках — проку­ророві для проведення досудового слідства.

У разі постановлення обвинувального вироку щодо особи, яка одужа­ла, строк застосування до неї примусових заходів медичного характеру виходячи з положень ст. 84 КК необхідно зараховувати до строку пока­рання в такому співвідношенні: один день застосування примусових за­ходів медичного характеру дорівнює одному дню позбавлення волі.

На ухвалу (постанову), винесену судом у порядку, передбаченому гл. 34 КПК, особами, зазначеними у статтях 348, 384, може бути по­дано апеляції і касаційні скарги, а прокурором — апеляції і касаційні подання. Такі скарги обмежено осудна особа може подавати у будь-якому випадку, а неосудна особа, до якої застосовано примусові за­ходи медичного характеру, — лише у разі, коли щодо неї не постанов­лено судом у порядку цивільного судочинства рішення про визнання її недієздатною. Апеляційні скарги (подання) подаються через суд, який виніс постанову про застосування, скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру. До форми та змісту апеляції застосову­ються вимоги, визначені ст. 350 КПК. Причому відповідно до ст. 355 КПК особа, щодо якої судом винесена ухвала (постанова) про засто­сування примусових заходів медичного характеру, не може відкликати апеляцію свого захисника.

Питання для самоконтролю

1.         Сформулюйте поняття та визначте види примусових заходів медичного характеру.

2.         Визначте коло осіб, до яких застосовуються примусові за­ходи медичного характеру.

3.         Охарактеризуйте підстави та умови до застосування при­мусових заходів медичного характеру.

4.         Визначте особливості доказування в справах про застосу­вання примусових заходів медичного характеру.

5.         Розкрийте особливості порушення і досудового розслідуван­ня справ про суспільно небезпечні дії душевнохворих.

6.         Охарактеризуйте порядок внесення в судове засідання справ про застосування примусових заходів медичного характеру та порядок їх судового розгляду.

7.         Окресліть процесуальні рішення, які може прийняти суд за результатами розгляду справи про застосування примусових заходів медичного характеру.

8.         Визначте порядок зміни та скасування примусових заходів медичного характеру.

9.         Охарактеризуйте порядок продовження застосування при­мусових заходів медичного характеру.

10.       Охарактеризуйте порядок відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи ме­дичного характеру.