§ 1. Поняття примусових заходів медичного характеру та їх види

У сучасних умовах реалізації судово-правової реформи, основною метою якої є створення судочинства охоронного типу, особливої акту­альності набуває питання законодавчої регламентації застосування примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медично­го характеру є заходами соціального захисту, що мають загальну мету захистити суспільство від небезпечних дій психічно хворих осіб і ви­лікувати їх.

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодав­ством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне і гуман­не вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хворо­би або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють необхідність у застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусово­го лікування.

Відповідно до ст. 92 КК примусовими заходами медичного характе­ру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ді­яння, передбаченого Особливою частиною КК, у спеціальний лікуваль­ний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медич­ного характеру застосовують до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння або обмеженої осудності злочини, та які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК) належить виключно до компетенції суду.

Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчинен­ня діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб ст. 94 КК встановлює зміст видів примусових заходів медичного характеру, якими є: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до пси­хіатричного закладу із суворим наглядом.

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані лише до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і психічний розлад якої пов'язаний з небезпекою для неї чи інших осіб або з мож­ливістю заподіювання особою іншої суттєвої шкоди. Такі заходи не можуть бути застосовані у разі вчинення малозначного діяння або адміністративного правопорушення.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хво­рого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припи­нення застосування таких заходів суд може передати його на піклуван­ня родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.