§ 2. Підстава і умови застосування примусових заходів медичного характеру

Поміщення людини в психіатричний заклад пов'язано з ізоляцією її від суспільства, порушує права і свободи особи, а тому можливе лише за наявності передбачених законом підстав і тільки за рішенням суду. Аналіз норм КК і КПК дає підстави зробити висновок, що необхідна і достатня підстава до застосування примусових заходів медичного характеру містить у собі складову медичного і правового характеру. Наявність хронічної психічної хвороби (шизофренія, епілепсія, про­гресивний параліч, параноя тощо), тимчасового розладу психічної діяльності (алкогольні психози, біла гарячка, патологічні афекти тощо), недоумства (ідіотія, імбецильність, дебільність) або іншого хворобли­вого стану психіки (психастенія, наркотичне голодування тощо), вна­слідок чого особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, становлять медичну складову підстави застосування примусових заходів медичного характеру. До правової можна віднести:

1) встановлений факт вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом; 2) підтверджений висновком судово-психіатричної експертизи факт неосудності чи обмеженої осуд­ності особи в момент вчинення суспільно небезпечного діяння або факт захворювання на душевну хворобу після вчинення злочину, яка по­збавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними; 3) визнання такої особи суспільно небезпечною через її хворобливий стан і у зв'язку з характером вчиненого нею діяння.

Застосування примусових заходів медичного характеру можливе лише за наявності кожної складової підстави, які перебувають у нероз­ривному зв'язку і взаємозалежності. Відсутність або недоведеність існування будь-якої складової підстави застосування примусових за­ходів медичного характеру позбавляє органи, які ведуть кримінальний процес, права застосовувати відповідні заходи до особи.