§ 4. Процесуальні підстави до скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку

Скасування або зміна судових рішень в апеляційному порядку може мати місце лише за наявності до того відповідних апеляційних підстав, вичерпний перелік яких наведено в кримінально-процесу­альному законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 КПК підставами до скасування або зміни вироків, які не набрали законної сили, ухвалених місцевими судами, постанови про застосування чи не застосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалених місцевими судами, є: 1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слід­ства; 2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (поста­нові), фактичним обставинам справи; 3) істотне порушення кримі­нально-процесуального закону; 4) неправильне застосування кримі­нального закону; 5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Наведений перелік апеляційних підстав є вичерпним і розширен­ню не підлягає.

Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства (ст. 368 КПК). Однобічним чи неповним є дізнання, досудо-ве та судове слідство, у ході яких залишилися нез'ясованим такі об­ставини кримінальної справи, з'ясування яких може мати суттєве значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, дізнання, досудове чи судове слідство визнаються одно­бічними або неповними в таких випадках:

-   коли не були допитані певні особи, не були витребувані і дослі­джені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спрос­тування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 368 КПК);

-   якщо не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повер­нув справу на додаткове розслідування або новий судовий розгляд, крім
випадків, коли дослідити їх було неможливо (п. 2 ч. 2 ст. 368 КПК);

-   коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді
(п. 3 ч. 2 ст. 368 КПК);

-   не з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого (п. 4 ч. 2 ст. 368 КПК).

Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним об­ставинам справи (ст. 369 КПК). Ця апеляційна підстава для скасуван­ня чи зміни вироку полягає в тому, що вирок чи постанова визнають­ся такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, коли:

-   висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому розгляді (п. 1 ч. 1 ст. 369 КПК);

-   суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. 2 ч. 1 ст. 369 КПК);

-   при наявності суперечливих доказів, що мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв
до уваги одні докази і відкинув інші (п. 3 ч. 1 ст. 369 КПК);

-   висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності (п. 4 ч. 1 ст. 369 КПК).

Судове рішення за цією підставою може бути скасовано чи змінено лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засу­дженого або невинуватість виправданого, на правильність застосуван­ня кримінального закону, на визначення міри покарання або застосу­вання примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК). Правильність судового рішення значною мірою зале­жить від неухильного дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства органами розслідування, прокурором та судом. Пору­шення, які заважають суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, визнають­ся істотним і тягнуть за собою безумовне його скасування.

Вирок чи постанова суду першої інстанції підлягають скасуванню у випадках, коли:

-   за наявності підстав для закриття справи її не було закрито (п. 1 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   вирок винесено незаконним складом суду (п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   порушено право обвинуваченого на захист (п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача (п. 4 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   розслідування справи проводила особа, яка підлягала відводу (п. 5 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадків, передбачених законом (п. 6 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   порушено правила підсудності (п. 7 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   порушено таємницю наради суддів (п. 8 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   вирок (постанова) не підписано будь-ким із суддів (п. 9 ч. 2
ст. 370 КПК);

-   у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судо­вого процесу у передбачених випадках не фіксувався технічними за­собами (п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   порушено вимоги щодо обов'язковості пред'явлення обвинувачен­ня і матеріалів розслідування для ознайомлення (п. 11 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому (п. 12 ч. 2 ст. 370 КПК);

-   порушено вимоги закону щодо незмінності складу суду, надання підсудному права виступати в дебатах і з останнім словом (п. 13 ч. 2
ст. 370 КПК).

Неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК). Неправильне застосування кримінального закону тягне за собою ска­сування чи зміну судового рішення у випадках:

-   незастосування судом кримінального закону, який підлягає за­стосуванню (п. 1 ст. 371 КПК);

-   застосування кримінального закону, який не підлягає застосуван­ню (п. 2 ст. 371 КПК);

-   неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (п. 1ст. 371 КПК).

Наведені форми неправильного застосування кримінального за­кону перебувають у взаємозв'язку і тісно пов'язані. У випадках засто­сування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, у той же час не застосовується кримінальний закон, що підлягає застосуван­ню. Зазвичай неправильне тлумачення закону випливає з вказаних порушень.

Невідповідність призначеного судом покарання ступені тяж­кості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК). Невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі за­судженого є підставою для скасування чи зміни судового рішення. Невідповідним ступені тяжкості злочину та особі засудженого визна­ється таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені від­повідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно неспра­ведливим як внаслідок м'якості, так і суворості (статті 66, 67 КК).