§ 3. Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження, форма та зміст апеляції, процесуальні наслідки її подання

За загальним правилом, апеляція подається через суд, який поста­новив вирок, ухвалу чи постанову. Винятком із цього правила станов­лять лише апеляції на ухвали чи постанови судді про відмову в засто­суванні заходів безпеки або про їх скасування (ст. 52⁵ КПК), про об­рання чи відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст. 165² КПК), про продовження строку тримання під вартою (ст. 165³ КПК), про відмову в проведенні обшуку житла чи іншого воло­діння особи (ст. 177 КПК), про направлення обвинуваченого на стаціо­нарну експертизу (ст. 205 КПК). Апеляції на зазначені рішення подають­ся безпосередньо до апеляційного суду протягом трьох діб і розгляда­ються не пізніш як через три доби після їх надходження до суду.

Апеляції на постанови судді про скасування постанови про відмову в порушенні справи (ст. 236²), про скасування постанови про закриття справи (ст. 236⁶), про скасування постанови про порушення криміналь­ної справи (ст. 236⁸ КПК) розглядаються не пізніш як через сім діб після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відпо­відні матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом.

Апеляційна скарга на вирок, ухвалу чи постанову суду першої ін­станції має бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх про­голошення, а засудженим, який перебуває під вартою, — у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Слід мати на увазі, що протягом строку, встановленого для подан­ня апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду, при цьому суд зобов'язаний надавати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомлюватися з матеріалами справи.

Якщо апеляція подана з порушенням встановленого строку і апе­лянт не заявить клопотання про його відновлення, та апеляція поста­новою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.

У випадках пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин апелянт має заявити клопотання перед судом, що постановив вирок чи виніс постанову, ухвалу, про відновлення пропущеного стро­ку. Це питання вирішується судом, який розглядав справу, у результаті чого суд виносить ухвалу (постанову), якою відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Ухвала (постанова) про відмову в задоволенні клопотання про від­новлення пропущеного строку може бути оскаржена до суду апеляцій­ної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк і визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, та дати суду першої інстанції розпорядження щодо повідомлення про апеляцію прокурора та інших заінтересованих осіб (ст. 353 КПК).

Форма та зміст апеляційної скарги (подання) визначені в ст. 350 КПК. Зокрема, в апеляції необхідно зазначити: 1) назву суду, якому адресується апеляція; 2) особу, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвалу чи постанову, на які подається апеляція, і назву суду, який їх постано­вив; 4) вказівку на те, у чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови, та доводи на її обґрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Апеляційна скарга має бути мотивованою та містити посилання на підстави, з яких сторони вимагають скасувати судове рішення. В апе­ляції також вказуються порушення закону, що мали місце під час до-судового розслідування чи судового розгляду і, на думку апелянта, можуть призвести до скасування чи зміни судових рішень.

Додержання визначеного змісту апеляційної скарги (подання) має важливе процесуальне значення, оскільки невиконання вимог ст. 350 КПК тягне за собою залишення апеляції без руху, про що головуючий виносить постанову, яка не підлягає оскарженню (ч. 1 ст. 352 КПК).

Про надходження апеляції суд, який постановив вирок, виніс ухвалу чи постанову, повідомляє прокурора та інших учасників процесу шляхом направлення відповідних повідомлень та поміщен­ням оголошення на дошці об'яв суду. У п'ятидобовий строк з мо­менту поміщення оголошення вказані особи мають право отримати в суді копію апеляції чи ознайомитися з нею в суді. Разом із вручен­ням копії чи з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право на подачу своїх заперечень на апеляцію протягом п'яти діб з цього моменту.

Засудженому, що тримається під вартою, повідомлення про над­ходження апеляції та її копії вручаються через начальника відповідної установи, одночасно з цим йому роз'яснюється право протягом п'яти діб з часу вручення цих документів подати заперечення на апеляцію.

Представлені заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 351 КПК).

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримі­нальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 року № 8¹ зазначено, що апеляційний суд зобов'язаний ретельно перевірити додержання судом першої інстанції вимог статей 349-351 КПК і при виявленні порушень вжити передбачених законом заходів до їх усунення. Суд апеляційної інстанції також з'ясовує, чи були повідомлені засуджений, виправда­ний, їх законні представники, захисники про день розгляду справи, а у випадках, передбачених законом, — чи викликав суд першої інстан­ції цих осіб до апеляційного суду.

Подання апеляції на судове рішення зупиняє набрання ним закон­ної сили. Справа має бути призначена до судового розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до суду апеляційної інстанції. При цьому справа має надійти до апеляційного суду не пізніше як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду (ч. 2. ст. 354 КПК).

Засуджений, що тримається під вартою, сповіщається про дату призначення справи апеляційного розгляду через начальника відповід­ної установи.

У випадках, якщо в апеляційній скарзі (поданні) ставиться питан­ня про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд пер­шої інстанції повинен одночасно викликати цих осіб, їх законних представників та захисника, якщо його участь у справі обов'язкова (ч. 4 ст. 354 КПК).

Особи, які подали апеляцію, наділені правом доповнити її, змінити, відкликати чи подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника процесу до початку розгляду справи в апеляційному суді.

Не допускаються внесення змін до апеляційної скарги (подання), які тягнуть за собою погіршення становища засудженого чи виправда­ного поза межами строків на апеляційне оскарження.

Захисник засудженого (виправданого) вправі відкликати свою апе­ляцію тільки за згодою свого підзахисного і його законного представ­ника. Захисник, який вступив до справи в стадії апеляційного прова­дження, може змінити чи доповнити апеляцію попереднього захисни­ка тільки за згодою засудженого (виправданого) та його законного представника. Засуджений (виправданий) мають право відкликати свою апеляцію та апеляцію свого захисника.

Апеляція ж представника потерпілого може бути відкликана ним лише за згоди потерпілого, а також самим потерпілим (ст. 355 КПК).

Слід наголосити, що апеляційне подання на вирок, рішення, ухва­лу і постанову суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»).