§ 1. Поняття та значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві

Одним із загальновизнаних світових та європейських правових стандартів є можливість будь-якої особи, засудженої за вчинення зло­чину, звернутися зі скаргою до вищого суду з вимогою переглянути судове рішення в кримінальній справі. Європейська конвенція про за­хист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні пра­ва (п. 5 ст. 14) проголошують, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому ви­року. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

У частині 4 ст. 125 Конституції України закріплено, що відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди, а забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду віднесено до основних засад судочинства (ч. 3 п. 8 ст. 129 Конституції України). Право учасників судового процесу та інших осіб на апеляційне та касаційне оскарження передбачене також і в Законі «Про судоустрій України» (ст. 12 Закону «Про судоустрій України»). Зокрема, у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» від 15 трав­ня 2006 року № 1¹ вказано, що право та обов'язок апеляційного суду постановити свій вирок (постанову) під час розгляду справи в апеляцій­ному порядку, передбачені пп. 2, 3 ч. 1 ст. 366 КПК, є однією з гарантій оперативного здійснення кримінального судочинства, а отже, і своєчас­ного кримінально-правового захисту прав та свобод громадян.

Поняття «апеляція» походить від латинського терміну appellatio — звернення й означає форму перегляду судового рішення вищою судовою інстанцією. Стадія апеляційного провадження не є обов'язковою в кримінальному процесі, на відміну від усіх попередніх стадій, і за­лежить тільки від волевиявлення сторін.

Термін «апеляція» вживається в кількох значеннях: 1) апеляція — подання прокурора і скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку (п. 15 ст. 32 КПК); 2) апеляція — один із видів перевірки законності та об­ґрунтованості судових рішень вищестоящим судом, сутність якого полягає в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу по суті за апеляційними скаргами сторін; 3) стадія кримінального процесу. Значення апеляційного провадження полягає в тому, що: 1) воно забезпечує набрання законної сили лише правосудних су­дових рішень; 2) є гарантією дотримання та відновлення прав та за­конних інтересів учасників кримінального судочинства; 3) в апеляцій­ному провадженні здійснюється судовий контроль за діяльністю суду та органів досудового розслідування.

Апеляційне провадження характеризується певними рисами: 1) в апеляційному порядку оскаржуються вироки, ухвалені місце­вими судами, які не набрали законної сили; постанови про застосуван­ня чи незастосування примусових заходів виховного і медичного ха­рактеру, ухвалені місцевими судами; ухвали (постанови) про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування, ухвалені місцевим судом; окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим су­дом; інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених законом (ст. 347 КПК); 2) діє (існує) свобода оскарження судових рішень учасниками кримінального судочинства; 3) апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстан­ції; 4) розгляд справи обмежений межами апеляційної скарги (по­дання); 5) недопустимість погіршення положення засудженого (ви­правданого) у справі, яка переглядається за його скаргою, а також скаргою його захисника чи законного представника; 6) неприпусти­мість встановлення й доказування фактів, які не встановлені та не доведені судом першої інстанції; 7) апеляційний суд наділений правом досліджувати докази шляхом проведення судового слідства в повному обсягу чи частково і може винести вирок; 8) виправдувальний вирок може бути скасовано тільки за поданням прокурора чи за апеляційною скаргою потерпілого або його представника.