§ 6. Оскарження до суду постанови про порушення та відмову в порушенні кримінальної справи та розгляд суддею скарги

Згідно з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України). Це положення Конституції стосується і кінцевих рішень стадії порушення кримінальної справи.

З метою забезпечення можливості судового оскарження прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя повинні повідомити про це право:

1)     при порушенні кримінальної справи щодо конкретної особи: особу, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисника чи
законного представника; при порушенні кримінальної справи за фактом вчинення злочину: особу, інтересів якої стосується порушена кримі­нальна справа, її захисника чи законного представника;

2)     при відмові в порушенні кримінальної справи: заінтересованих осіб, підприємства, установи і організації (ч. 1 ст. 99 КПК).

Скарги подаються до районного (міського) суду за місцерозташу-ванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову:

1)    про порушення кримінальної справи: протягом усього часу пере­бування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора
до моменту закінчення досудового слідства (ч. 4 ст. 236⁷КПК);

2)    про відмову в порушенні кримінальної справи: протягом 7 днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про від­мову в скасуванні постанови (ст. 236¹ КПК).

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про по­рушення справи розглядається суддею одноособово не пізніше 5 днів з дня її надходження до суду, на постанову ж про відмову в порушенні кримінальної справи — не пізніше 10 днів з дня її надходження до суду (статті 236⁸, 236² КПК).

При розгляді скарги на постанову про порушення справи суд по­винен перевіряти: а) наявність приводів і підстав для винесення зазна­ченої постанови; б) законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи; в) дотри­мання порядку перевірки інформації про вчинений злочин (зокрема, дотримання визначених ст. 97 КПК строків перевірки інформації про злочин, законності провадження таких перевірочних дій, як відібрання пояснень, витребування матеріалів, слідчих дій, проведення яких за­коном передбачено до порушення справи, тощо) та прийняття рішення (зокрема, правильне процесуальне оформлення постанови, її мотиво­вані сть тощо). Суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті (ст. 23 6⁸ КПК).

При розгляді ж скарги на постанову про відмову в порушенні спра­ви відповідно до статей 236², 99 КПК суд повинен з'ясувати: а) чи були підстави до порушення справи; б) чи мали місце обставини, які ви­ключають провадження у справі (ст. 6 КПК).

Порядок розгляду скарг на постанову про відмову в порушенні та про порушення кримінальної справи передбачений у статтях 236², 236⁸ КПК, а також у Рішенні Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30 червня 2009 року¹.

Протягом доби від дня надходження скарги на постанову про по­рушення справи до суду суддя виносить постанову про відкриття про­вадження за скаргою, в якій вирішується питання про доцільність зупи­нення слідчих дій у справі на час розгляду скарги (якщо таке рішення прийнято, то строк розгляду скарги не враховується у строк досудового слідства) та зазначається строк обов'язкового подання органом дізнан­ня, слідчим або прокурором до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи (частини 5, 6 ст. 236⁸ КПК).

Відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду розгляд справи за відсутності матеріалів, згідно з якими було прийнято рішен­ня про порушення кримінальної справи, позбавляє учасників процесу права на судовий захист, що випливає зі змісту положень ч. 1 ст. 55 Конституції України. Крім того, скасування постанови про порушення кримінальної справи з названої підстави виключає змагальність сторін, а також свободу в наданні ними суду своїх аргументів, що стосується предмета спору, і у доведенні перед судом їх переконливості для об­ґрунтування правомірності чи неправомірності порушення справи.

¹ Закон докладно не регламентує порядок розгляду скарг на постанову про від­мову в порушенні кримінальної справи, на відміну від скарг на постанову про її по­рушення. У зв'язку з цим зупинимось на аналізі саме передбаченого законом порядку розгляду останніх. Вважаємо, що окремі положення ст. 236⁸КПК (а також Рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30 червня 2009 року) у випадку необхідності можуть застосовуватися за аналогією і при розгляді скарг на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Обов'язок доведення в судовому засіданні правомірності порушен­ня справи покладається на прокурора, явка якого в судове засідання відповідно до рішення Конституційного Суду є обов'язковою. Неявка без поважних причин у судове засідання особи, яка подала скаргу та присутність якої визнано суддею обов'язковою, є підставою для за­криття провадження з розгляду скарги.

Безпосередньо у судовому засіданні, перевіривши явку сторін, суддя: 1) досліджує матеріали, на підставі яких було порушено справу; 2) заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, її захисників чи за­конних представників, потерпілого або особи, за заявою якої було порушено справу, якщо вони з'явились у судове засідання; 3) заслухо­вує думку прокурора; 4) у разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка винесла постанову про порушення справи. Під час розгляду скарги ведеться протокол судового засідання.

За результатами розгляду скарги на постанову про порушення справи суддя своєю мотивованою постановою: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) задовольняє скаргу та скасовує постанову про пору­шення кримінальної справи, що тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження (ст. 23 6⁸ КПК, Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Розглянувши скаргу на постанову про відмову в порушенні справи, суддя приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; 2) залишає скаргу без задоволення.

Питання для самоконтролю

1.         Розкрийте сутність і значення стадії порушення криміналь­ної справи.

2.         Охарактеризуйте приводи і підстави до порушення кримі­нальної справи.

3.         Назвіть способи перевірки інформації про вчинений зло­чин.

4.         Охарактеризуйте особливості порушення кримінальної спра­ви приватного та приватно-публічного обвинувачення.

5.         У чому полягає процесуальний порядок оформлення явки з повинною?

6.         Назвіть рішення, які можуть бути прийняті на стадії порушен­ня кримінальної справи, та вкажіть їх правове значення.

7.         У чому полягає сутність запобіжного обмеження щодо осо­би, відносно якої порушено кримінальну справу?

8.         Охарактеризуйте обставини, що виключають провадження у справі.

9.         Назвіть особливості прокурорського нагляду та судового контролю за рішеннями, що приймаються в стадії порушен­ня кримінальної справи.

10.       Розкрийте процесуальний порядок оскарження рішень, що приймаються в стадії порушення кримінальної справи.