§ 4. Висновок експерта

Висновок експерта — це подані в письмовій формі зміст досліджен­ня та мотивовані висновки з питань, поставлених перед експертом особою, яка веде провадження в кримінальній справі, чи сторонами.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (пріз­вище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при про­веденні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які мате­ріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані від­повіді на поставлені питання. Коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати у своєму виснов­ку. Висновок підписується експертом (ст. 200 КПК).

Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК). Питання про необхідність призна­чення експертизи вирішує суб'єкт, у провадженні якого перебуває справа. Однак закон встановлює обов'язкові випадки її призначення. Експертиза призначається обов'язково: 1) для встановлення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; 3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачено­го при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; 4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України; 5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирі­шення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК).

Вирізняють такі процесуальні види експертизи: одноособова — провадиться одним експертом, який дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність; комісійна — у разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо (ч. 3 ст. 75 КПК); комплексна — це комісійна екс­пертиза, яку провадять спеціалісти з різних галузей знань; первинна — це експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше; до­даткова експертиза може бути призначена, якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, і її проведення доруча­ється тому самому або іншому експертові (ч. 5 ст. 75 КПК); повторна експертиза може бути призначена, коли висновок експерта буде визна­но необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам спра­ви або інакше викликає сумніви в його правильності, і доручається іншому експертові або іншим експертам (ч. 6 ст. 75 КПК).

Висновок експерта, як і інші докази, перевіряється шляхом аналізу його змісту, співставлення з іншими доказами, провадження повторних або нових слідчих дій (додаткові або повторні експертизи, допит екс­перта (статті 203,201 КПК) тощо), провадження оперативно-розшукових заходів. Висновок експерта, як і будь-який інший доказ, не має наперед встановленої сили і підлягає оцінці особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх об­ставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновок експерта для суб'єктів, які ведуть провадження у справі, не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухва­лі, вироку (ч. 4 ст. 75 КПК).

При провадженні у кримінальній справі повинні оцінюватися не тільки відповіді експерта на поставлені йому особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом питання. Вступна і дослідниць­ка частини висновку експерта теж мають важливе доказове значення. Їх аналіз дає змогу суб'єктам кримінального судочинства правильно оцінити кваліфікованість, обґрунтованість і повноту відповідей екс­перта, їх придатність для встановлення обставин, які входять до пред­мета доказування у справі. На підставі проведених досліджень експерт встановлює нові фактичні дані, і саме вони є доказами в справі, якщо сформульовані в категоричній формі, а не є припущенням. Імовірний висновок експерта не може бути покладений в основу вироку.