§ 1. Показання свідків

Показання свідка — це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений у ході досудового розслідування по кримінальній справі чи в суді відповідно до вимог статей 166-170, 302-307 КПК України. Таким чином, як самостійний вид доказів ці відомості можуть бути одержані лише при проведенні таких слідчих дій, як допит і очна став­ка (яка за своєю сутністю є одночасним допитом двох осіб).

Предметом показань свідка є відомості про будь-які обставини, що підлягають встановленню по даній справі, у тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного та його взає­мовідносини з ними (ч. 2 ст. 68, ч. 1 ст. 167 КПК). Свідок може дава­ти показання про обставини, які він сприймав безпосередньо, або про ті, які йому відомі зі слів інших осіб. Якщо показання свідка базують­ся на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також до­питані. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело походження яких невідоме (ч. 3 ст. 68 КПК). Такі дані можуть вико­ристовуватись лише як орієнтовні, для висунення версій у справі.

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Закон не встановлює ві­кових обмежень для свідків. У випадку необхідності як свідки можуть бути допитані й малолітні та неповнолітні діти. Свідок виникає під впливом самих обставин події злочину, що розслідується, а саме тому є незамінним. В усіх випадках перевага завжди надається ролі свідка і тим самим виключається будь-яка інша участь даної особи в цій самій справі (статті 54-63 КПК). Існують деякі категорії осіб, які наділені імунітетом свідка (від лат. immunitas — звільнення від чогось), тобто звільняються в силу закону від обов'язків свідчити. Імунітет свідка можна поділити на обов'язковий (абсолютний) і факультативний (від­носний). При обов'язковому імунітеті взагалі забороняється допит певних осіб як свідків у справі. При факультативному імунітеті у особи є право відмовитися від дачі показань у справі, але вона може за власним бажанням дати показання.

Відповідно до ст. 69 КПК не підлягають допиту як свідки, тобто мають абсолютний імунітет:

1)   адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юри­дичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні про­фесійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

2)   захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача — про обставини, які стали їм відомі
при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

3)   особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть
правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

4)   свідок, який відповідно до ст. 52³ КПК дає показання під псевдо­німом, — щодо дійсних даних про його особу;

5)   особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відпо­відно до ст. 52³ КПК дає показання під псевдонімом, — щодо цих да­
них.

Факультативний імунітет від обов'язку свідчити у справі, тобто відмовитися давати показання як свідки мають право особи, переліче­ні у частинах 2, 3 ст. 69 КПК:

1)    члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюва­ного, обвинуваченого, підсудного;

2)    особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники диплома­тичних представництв — без згоди дипломатичного представника (ч. 3 ст. 69 КПК). Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, зазначених у частинах 1 і 2 ст. 69 КПК, зобов'язані роз'яснити їм пра­во відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в протоколі судового засідання (ч. 4 ст. 69 КПК). Особа на­буває процесуального статусу свідка з моменту його офіційного ви­клику для допиту як свідка.

Свідок має право: 1) на правову допомогу; 2) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користу­ватися допомогою перекладача; 3) заявляти відвід перекладачу; 4) знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується; 5) власноруч­но викладати свої показання в протоколі допиту; 6) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли по­казання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті; 7) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів; 8) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, влас­норучно робити такі доповнення і зауваження; 9) подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого; 10) одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.

У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпе­чення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом і в порядку, передбаченому статтями 52¹-52⁵ КПК (ст. 69¹ КПК). Свідок зобов'язаний: 1) з'явитися в зазначені місце і час за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або суду; давати правдиві показання про відомі йому обставини в справі (ст. 70 КПК); не розголошувати дані досудового слідства, які стали йому відомі у зв'язку з провадженням у кримінальній справі, якщо він був попереджений про це в порядку ст. 121 КПК. Свідок може бути притягнутий до відповідальності: 1) при неявці без поважних причин може бути застосовано привід через органи внутрішніх справ (ч. 2 ст. 70 КПК). Крім того, суд за такі дії вправі накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімаль­ного розміру заробітної плати (ч. 3 ст. 70 КПК); 2) за злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання свідок несе відповідальність відповідно за ч. 1 ст. 185³ або ст. 185⁴ КУпАП (ч. 2 ст. 71 КПК); 3) за відмову дати показання про відомі обставини в справі, а також за дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України; 3) за розголошення даних досудового слідства свідок несе відповідальність заст. 387 КК.

Показання свідка, як і будь-які інші докази у справі, повинні бути ретельно перевірені та оцінені. Свідками можуть бути особи як не за­інтересовані, так і заінтересовані в результатах справи, як родичі та друзі обвинуваченого, потерпілого, так і особи, що перебувають з ними у неприязних стосунках, тощо. Всі ці обставини повинні враховуватися при оцінці показань зазначених осіб, але вони не можуть бути під­ставою для усунення їх від справи (з мотивів дружби, ворожнечі, ро­динних зв'язків або будь-якої іншої заінтересованості в результатах справи). У показаннях добросовісних свідків можливі помилки, які можуть бути наслідком як суб'єктивних властивостей свідка (вади органів слуху, зору, переляканий стан, сп'яніння, погана пам'ять і т. п.), так і об'єктивних умов сприйняття (погане освітлення, дуже велика відстань і т. п.). Показання свідка перевіряються шляхом аналізу їх змісту, співставлення з іншими доказами, провадження повторних або нових слідчих дій (очних ставок, відтворення обстановки і обставин події тощо), провадження оперативно-розшукових заходів.