Печать
PDF

Розділ ІІ Предмет і метод правової статистики. Роль правової статистики в забезпеченні законності в Україні - § 3. Методологія, методика та методи правової статистики

Posted in Учебные материалы - Правова статистика (В.В. Голіна)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

§ 3. Методологія, методика та методи правової статистики

Самостійність кожної науки обумовлюється не тільки чіткою окрес- леністю власного предмета, а й специфікою її методу. Питання методу (у широкому розумінні цього терміна) тісно пов’язане з такими кате­горіями, як методологія та методика.

Методологія правової статистики базується на системі принципів наукового осмислення кількісних особливостей правових явищ і про­цесів у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною, для чого засто­совує філософські, загальнотеоретичні та математично обґрунтовані способи пізнання об’єктивної реальності у правовій сфері суспільного життя.

Методика правової статистики — це сукупність методів і спосо­бів, які мають підбиратися для кожного окремо взятого дослідження з урахуванням його мети, особливостей досліджуваної сукупності, наявності матеріально-технічної бази тощо. Як і в статистичних до­слідженнях будь-якої галузі статистики, на кожному етапі статистич­ного дослідження правової статистики може застосовуватися декілька різних методів, тобто кожен з етапів дослідження у правовій статисти­ці має свою методику.

За формою основні етапи дослідження у правовій статистиці збі­гаються з основними етапами будь-якого статистичного дослідження. Це: 1) підготовчий етап; 2) статистичне спостереження; 3) статистичне зведення і групування первинних даних; 4) математичний аналіз, об­числення узагальнюючих показників; 5) науково-теоретичне осмис­лення статистичної інформації; 6) оприлюднення отриманих та обро­блених даних у зведеному, знеособленому вигляді. Але особливість предмета правової статистики наповнює універсальну для всіх галузей статистичної науки форму дослідження спеціальним змістом, пов’язаним із правовою сферою життєдіяльності суспільства, що дає можливості вивчити її більш глибоко та детально.

При проведенні статистичного дослідження в правовій статистиці використовуються (залежно від етапу статистичного дослідження) різні методи: 1) метод масового статистичного спостереження; 2) метод групувань, 3) метод відносних величин; 4) метод середніх величин; 5) індексний метод; 6) 7) табличний метод; 8) графічний метод; 9) метод кореляції, інші математичні методи. Розглянемо їх застосування в пра­вовій статистиці більш докладно.

Один із найголовніших методів правової статистики (як і статис­тики взагалі) — метод масового статистичного спостереження. З огля­ду на те, що правову статистику цікавить правовий аспект суспільного життя, який має (або може мати) вплив на суспільство в масштабах відносно великих адміністративних одиниць (району, міста, регіону, держави, співдружності держав, світової спільноти), дослідження ма­ють проводитися з урахуванням обраного масштабу. Зважаючи на те, що фіксуються не всі правовідносини, які виникають у суспільстві (певна латентність притаманна майже всім секторам правової життє­діяльності), стовідсоткової вірогідності результатів проведеного до­слідження теоретично досягнути неможливо. Це особливо важливо розуміти й враховувати при вивченні злочинності. Утім принципова неможливість охопити всю сукупність досліджуваного явища певною мірою компенсується можливістю отримання даних із заздалегідь відо­мим відсотком вірогідності. Це досягається завдяки використанню закону великих чисел, який проявляється лише при достатньо великій масі зареєстрованих фактів.

Метод групувань. У сфері правових явищ нема повної однорід­ності — різними за своєю природою та проявами є цивільні, адміні­стративні та кримінально-правові відносини. Однак і в межах однієї галузі права однорідності немає. Так, наприклад, у кримінальному праві різні види злочинів якісно відрізняються один від одного. Мож­ливість аналітичного осмислення різнорідних феноменів у правовій статистиці досягається застосуванням методу групувань, який полягає у виділенні в досліджуваній сукупності найважливіших типів, харак­терних груп та підгруп за істотними ознаками (зокрема, групування всіх вчинених злочинів за їх видами; розподіл осіб, які вчинили зло­чини, за віком, статтю, родом занять; розподіл усіх адміністративних справ за видами правопорушень тощо). Застосування цього методу дає можливість здійснити класифікацію та типологізацію правових явищ і процесів, що вивчаються.

Табличний метод широко використовується для оформлення ре­зультатів статистичного дослідження. Така форма викладення інфор­мації, насиченої цифрами, спрощує її сприйняття й дозволяє порівня­но легко простежити основні тенденції (тренд) розвитку злочинності, виділити найбільш проблемні територіальні ділянки тощо.

Графічний метод характеризується ще більшою наочністю, ніж табличний. Графічний образ може складатися не тільки з абстрактних фігур (стовпчиків, ліній, кругів і т. п.), а й використовувати більш складні зображення, які поряд із доведенням інформації до широких верств населення можуть нести в собі впливове емоційне навантажен­ня і навіть здійснювати виховні функції. Функція графічного методу найчастіше обмежується вимогами раціональності, інформативності, точності, наочності.

Метод відносних величин дозволяє обчислити співвідношення структурних елементів правових явищ та співвідношення правових явищ і процесів з іншими соціальними явищами. Залежно від мети досліджен­ня можна отримати дані про числове співвідношення внутрішньої струк­тури сукупності (наприклад, пропорційне співвідношення корисливих злочинів із насильницькими), визначити ступінь криміногенності тієї чи іншої території, зробити висновки про зміни в кількісних та якісних показниках злочинності протягом певного періоду і т. д.

Метод середніх величин полягає в обчисленні типового розміру ознаки, який одним числом у конкретних умовах простору і часу ха­рактеризує досліджувану сукупність. Так, зокрема, можна підрахувати, скільки в середньому справ розглядається одним суддею протягом року, і мати уявлення про ступінь завантаженості суддів. Можна також під­рахувати середній вік осіб, засуджених протягом певного періоду, і зробити висновки про «омолодження» чи «дорослішання» злочинців, що дозволить точніше спланувати роботу з групою ризику. Сфера за­стосування середніх величин є дуже широкою, але середні показники обов’язково мають доповнюватися іншими відомостями (індивідуаль­ними показниками) про сукупність і підраховуватися лише у відносно однорідних сукупностях.

Індексний метод дає змогу охарактеризувати співвідношення ве­личин складного явища в часі або між окремими об’єктами (наприклад, для правової статистики важливим є такий показник, як індекс інфля­ції). Індексний метод також дає можливість порівняти між собою якісно різнорідні елементи, які безпосередньо є непорівнянними. Ці можливості методу в правовій статистиці практично не застосовують­ся, хоча окремими науковцями висуваються пропозиції щодо присво­єння кожному злочину індексу суспільної небезпечності.

Кореляційний метод дозволяє встановити наявність або відсут­ність взаємозв’язку між різноманітними явищами суспільного життя і за наявності такого взаємозв’язку обчислити його щільність. Так, на­приклад, окремими дослідженнями встановлено наявність кореляцій­ного зв’язку між рівнем злочинності та рівнем безробіття.

Використання інших математичних методів може бути обумовлене специфікою конкретного дослідження, необхідністю поглибленого вивчення окремого правового феномену, особливостями галузі право­вої статистики.