Розділ ІІ Предмет і метод правової статистики. Роль правової статистики в забезпеченні законності в Україні - § 2. Поняття, предмет та завдання правової статистики
§ 2. Поняття, предмет та завдання правової статистики
Термін «правова статистика» на території України став застосовуватися лише з 1980 р., коли вийшов у світ навчальний посібник із такою ж назвою. До цього за традицією часів царської Росії оперували терміном «судова статистика». З порівняння термінів можна зробити висновок про те, що поняття «правова статистика» є більш широким, ніж «судова статистика», оскільки правова статистика не обмежується правовідносинами, пов’язаними з діяльністю судів, а охоплює й належним чином зареєстровані позасудові форми реалізації норм права. Термін «правова статистика» точніше характеризує зміст навчальної дисципліни, яка своїми показниками відображає кількісну сторону явищ і процесів, пов’язаних із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності: визначає їх рівень, структуру і динаміку, причини і прояви різних правопорушень, заходи боротьби з ними в конкретних умовах простору й часу.
Деякі автори висловлюють думку про те, що правова статистика є суто соціальною наукою. З цим не можна погодитися, оскільки правова статистика хоч і вивчає певний аспект суспільного життя, але дуже тісно пов’язана з нормами права, які хоч і приймаються соціумом з метою впорядкування суспільних відносин, але мають штучний (інколи суб’єктивний) характер і не завжди відповідають об’єктивним законам розвитку суспільства. Залежність методології правової статистики від законних та підзаконних нормативних актів обумовлює специфіку способу вивчення її предмета, яка інколи може бути підкорена не потребам отримати об’єктивну картину дійсності, а обумовлена штучно створеними доктринами, теоріями, поглядами, які не відбивають дійсного стану речей. Тому правову статистику слід вважати галузевою соціально-правовою наукою.
Предмет правової статистичної науки становить кількісна сторона явищ і процесів, пов’язаних із правовим аспектом суспільного життя, зафіксованих компетентними органами відповідно до існуючої методології, що досліджується у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору та часу.
Специфіка предмета правової статистики полягає в такому:
1. Правова статистика вивчає масові явища та процеси, пов’язані з правовими процесами в суспільстві. Інакше кажучи, сфера предмета правової статистики є обмеженою у порівнянні з предметом статистики взагалі. Але згідно з методологічними засадами загальної теорії статистики правова статистика теж вивчає явища і процеси, що складаються із достатньо великої сукупності одиниць чи фактів. Дослідження, як правило, здійснюються в масштабах держави, і навіть тоді, коли вони не мають суцільного характеру, сукупність, яка вивчається, має складатися з такої кількості одиниць, яка є достатньо великою для того, щоб проявив свою дію закон великих чисел.
2. Правова статистика вивчає ті правові явища і процеси, які зафіксовані відповідно до існуючої методології, зареєстровані згідно з вимогами спеціалізованих нормативних актів. У найбільш узагальненому вигляді підходи до особливостей фіксації окремих правових явищ та процесів містяться в законах, а більшої конкретизації набувають у положеннях та інструкціях. Особливістю предмета правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які офіційно зареєстровані правоохоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не були відображені в статистичній звітності, то для правової статистики їх не існує. Це дуже важливо знати й мати на увазі, оскільки злочинності притаманна така якість, як латентність (прихованість). Причому деякі вчені порівнюють зареєстровану частину злочинності з невеличкою верхівкою айсберга, а латентну — з великою частиною, що лишається поза полем зору під водою. Тому для встановлення більш-менш наближеного до істини рівня злочинності окрім використання даних статистичної звітності необхідно проводити спеціально організовані кримінологічні та соціологічні дослідження.
3. Предмет правової статистики характеризує кількісні особливості правових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісними ознаками. Найчастіше статистичні викладки мають форму цифрових (кількісних) показників. Це можуть бути обсяги, рівні, коефіцієнти, пропорції, темпи розвитку тощо. Однак для розуміння дійсного стану злочинності в державі необхідно враховувати ще й якісні особливості вчинених злочинів. Внутрішній склад злочинності не є однорідним. Так, наприклад, суттєво відрізняються між собою вбивство і крадіжка. Тому в статистичних звітах поряд із загальним підсумком кількості злочинів, вчинених за певний період, міститься розподіл на різновиди злочинних дій відповідно до структури злочинності на конкретній території. Існує таке поняття, як поріг злочинності (або рівень насиченості злочинністю суспільства). Це той рівень кількості та якості (ступеня суспільної небезпечності злочинності), у межах якого злочинність не становить серйозної загрози стабільності існуючого в країні суспільного ладу. У кожному суспільстві є свій поріг злочинності, але при його визначенні слід враховувати не тільки кількість вчинених злочинів, що може бути виражена у цифровій формі, а й ступінь їх тяжкості, який не піддається точному цифровому вираженню, тому визначається за допомогою понять «більш — менш».
4. Дані правової статистики, як і статистики взагалі, мають сенс лише за умов їх конкретизації в часі та просторі. Зазначення часу дозволяє простежити кількісні та якісні зміни (динаміку) правових явищ і процесів (наприклад, злочинності) на певній території й оцінити ступінь ефективності роботи правоохоронних та правозастосовчих органів. Завдяки точному визначенню території, на якій отримані статистичні дані, здійснюється можливість порівняння правового становища в різних адміністративних одиницях, що дає змогу вивчати позитивний досвід та позбавлятися неефективних методів роботи.
З огляду на особливості предмета правової статистики можна сформулювати таке визначення цієї науки. Правова статистика — це наука, яка вивчає розміри й кількісні співвідношення масових явищ і процесів, пов’язаних з правовим аспектом суспільного життя, у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору й часу з метою складення адекватного уявлення про сферу правовідносин, ефективність роботи правоохоронних та правозастосовчих органів й обрання оптимальних шляхів розвитку нормотворчої та правозастосовної діяльності держави.
Досягненню загальної мети правової статистики сприяє успішне вирішення низки завдань. Ступінь успішності виконання кожного завдання обумовлює ступінь досягнення мети. Основними завданнями правової статистики є:
1) забезпечення надійності й об’єктивності статистичної інформації завдяки вдосконаленню статистичної методології, розробці та впровадженню новітніх інформаційних технологій з опрацювання статистичної інформації, що ґрунтуються на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;
2) здійснення всебічного обліку, збирання, аналізу й узагальнення статистичної інформації про правові явища;
3) втілення в життя принципу єдиного методологічного підходу та уніфікації обліку правових явищ задля забезпечення вірогідності, цілісності, оперативності й стабільності статистичної інформації і створення надійних наукових та емпіричних підвалин для прийняття рішень щодо правової політики держави, розробки окремих правових актів, прийняття рішень щодо структури та компетенції окремих правоохоронних і правозастосовчих органів;
4) сприяння розбудові правової держави шляхом забезпечення доступності, гласності й відкритості зведених статистичних даних про правові явища;
5) надійне збереження статистичної інформації та захист законних прав респондентів.