§ 5. Католицьке церковне право

У католицизмі протягом сторіч була детально роз­роблена система церковного права, за яким здійснюєть­ся внутрішнє управління справами церкви і релігійних організацій. У різні історичні періоди в країнах христи­янської традиції обсяг цього права визначався особливо­стями відносин між державою й церквою. Ще у Візантії відповідно до Зводу Юстиніана у компетенції церковно­го суду і веденні єпископів перебував ряд державно-адмі­ністративних і судових питань. У західноєвропейських державах середньовіччя до церковного права належали не лише норми, що регулювали внутрішнє життя церкви, але й норми світського характеру: багато справ про злочи­ни проти особи і соціального порядку, шлюбні відносини, суперечки родичів про спадщину тощо. Але протягом XVIII—XIX ст. обсяг церковного права поступово звівся до регулювання винятково внутрішнього життя церкви.

У християнському церковному праві використову­вався особливий стародавній спосіб судового доказуван­ня, в основі якого лежить уявлення про можливості при­звати божественні сили для вирішення спорів — «суд Божий» (indicium Dei). Звернення до нього було й у світському праві, найчастіше в германському, де цей ме­тод доказування одержав назву ордалії. Ордалії застосо­вувалися як цілком законний спосіб судового доказу і згідно з ордонансами англійського короля Генріха II. Се­ред форм «суду Божого», що визначав винуватість або невинуватість, найбільш поширеними були:

—  випробування вогнем (наприклад, обвинувачений повинен був якийсь час тримати руку у вогні, зробити дев’ять кроків з розпеченим залізом у руках, пройти бо­сими ногами через багаття тощо);

—  випробування водою (наприклад, було потрібно дістати із судини з киплячою водою залізний предмет або каблучку);

—  двобій конфліктуючих сторін, що припускає рівні умови боротьби (дана форма випробування застосовува­лась тільки серед вільних людей).

У 1215 році ордалії були заборонені законом, але ще тривалий час на рівні традиції були засобом вирішення спорів. Даний спосіб використовувався також (переважно як випробування водою) у процесах, проведених інквізи­цією за обвинуваченням у чаклунстві і сатанинській магії.