§ 4. Курс на оновлення («аджорнаменто») католицизму

У 60-і рр. ХХ ст. II Ватиканський собор (жовтень 1962 р. — липень 1965 р.) проголосив курс на оновлен­ня («аджорнаменто») сучасного католицизму. Відповід­но до цього курсу:

—  деклароване перетворення статусу католицької церкви з тієї, «що велить і тріумфує», на церкву, що пе­ребуває на службі в людства;

—  узятий курс на зближення з іншими християнсь­кими церквами (насамперед із православ’ям і протестан­тизмом), на встановлення зв’язків з нехристиянськими конфесіями;

—  засуджена міжрелігійна і міжконфесійна ворожне­ча; зокрема, з іудеїв було зняте обвинувачення в засуд­женні і розп’ятті Ісуса Христа, що протягом сторіч було приводом для гонінь на них; .

— здійснена демократизація церковного життя: собор висловився за колегіальні методи в керуванні церквою, узаконив національні конференції і синоди; дозволив проводити богослужіння національними мовами, спро­стити літургії; схвалив функціональний стиль в архітек­турі, публічність і відкритість у діяльності церкви;

—  визнано принцип свободи совісті і свободи віро­сповідання («Декларація про релігійну свободу» від 7 грудня 1965 р.), більш конструктивною є позиція в пи­танні відокремлення церкви від держави і школи від церкви.

Однією з найактуальніших тем для обговорення на II Ватиканському Соборі була соціальна доктрина като­лицької церкви в сучасному світі. Собором прийнята конституція «Gaudium et spes» (Радість і надія), де заяв­лено, що церква не пов’язує себе з певною політичною, соціальною, економічною системою. Було виражене за­непокоєння численними проявами глибокої духовної кризи сучасної цивілізації (перевага споживчих ціннос­тей над духовними, поширення егоїзму, байдужість до страждань інших). Обговорювалися також екологічні проблеми, тема можливості самознищення сучасного людства. З погляду Католицької Церкви єдиний вихід — повернення до християнських цінностей і побудова «ци­вілізації любові». Собор закликав усіх католиків активно брати участь у вирішенні нагальних проблем сучасності, підкреслив особливу значущість світської праці на бла­го людства.