Розділ 10 Католицизм - § 2. Структура Католицької Церкви
§ 2. Структура Католицької Церкви
Відповідно до рішень Вселенських Соборів, визнаних і католиками, і православними навіть у пізньовізантій- ські часи, передбачалася першість римської кафедри перед іншими (римський примат). У наші часи є п’ять провідних кафедр (Римська, Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська).
Після розколу 1054 р. в католицькому християнстві складається вчення про верховенство Папи Римського над усіма християнами. Його повний титул — «Єпископ Риму, намісник Ісуса Христа, спадкоємець князя апостолів, верховний понтифік вселенської церкви, патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ і митрополит Римської провінції, монарх Держави-Міста Ватикан, раб рабів Божих». Сам титул обумовлює особливий статус Папи Римського як спадкоємця керівництва церковним життям християн із благословення Ісуса Христа. Ватикан займає невелику територію (44 га) і має ще близько двох десятків палаців у Римі з правом екстериторіальності. Земля Ватикану була подарована в 756 р. французьким королем Піпіном I Папі Стефану і стала називатися Папською областю (державою). У 1870 р. після об’єднання Італії Папська область була ліквідована, але в 1929 р. за домовленістю Папи Пія XI з Муссоліні відновлена.
Папа Римський обирається з’їздом (конклавом) кардиналів довічно кваліфікованою більшістю (2/3 + 1 голос). Зараз офіційний список Пап представлений 262 іменами, включаючи нинішнього Іоанна Павла II (до обрання в 1978 р. — польський кардинал Кароль Войтила).
Уряд Ватикану називається Святий Престол. Адміністративний апарат католицької церкви (Римська курія) складається з державного секретаріату, дев’яти кон- грегацій, 12 рад, трьох трибуналів і трьох канцелярій. Крім вирішення кадрових церковних питань, контролю за обрядами, ведення монастирських справ, удосконалювання системи релігійної освіти і т.д., апарат католицької церкви координує діяльність низки політичних і громадських організацій — партій, профспілок, об’єднань молоді, жінок тощо.
За рішенням II Ватиканського собору при Папі створений церковний синод із правом дорадчого голосу, у котрий входять вищі ієрархи католицької церкви, представники національних єпископських конференцій, чернечих орденів тощо. Цей орган розглядає найважливіші питання розвитку католицької церкви.
Організаційна структура Католицької Церкви заснована на чітко ієрархічному принципі. Церковна ієрархія має чотири основні ступеня: дияконат, пресвітеріат (священики), єпископат, примат (сам Папа). Первинною структурною одиницею є прихід, на чолі якого стоїть настоятель, що має одного або двох помічників — вікаріїв. На відміну від мирян, священнослужитель повинен цілком присвятити себе служінню церкві. Тому католицькому духівництву всіх рангів заборонено одружуватися. У проведенні богослужінь, у благодійних і місіонерських справах священикам допомагають д’якони. Співтовариства католиків у межах окремої держави або адміністративної одиниці утворюють діоцези або єпархії на чолі з єпископами. Найбільш значні єпархії мають ранг архідіоцезів, очолюваних архієпископами. Менш значні церковні організації можуть не мати статусу діоце- за і називаються апостольськими адміністратурами.
Кілька єпархій складають митрополію на чолі з єпископом центрального діоцеза — митрополитом. Окремі церкви певної країни разом називаються Помісною Церквою. У більшості держав католицькі єпископи утворюють єпископську конференцію, що має досить широкі повноваження при вирішенні поточних проблем Помісної Церкви.
У цілому національні церкви є складовими єдиної централізованої Всесвітньої Церкви, первосвящеником якої й виступає Папа Римський. Саме він скликає собори і головує на них, призначає вищих церковних ієрархів — кардиналів і єпископів.