§ 5. Релігійні звичаї єврейського народу

Виконувати волю Бога для іудеїв означає виконувати не лише Заповіді Тори, але й ще 613 правил-міцвот. Ці правила складаються з 365 заборон та 248 обов’язків, причому виконання одного правила вимагає виконання іншого.

Жертвопринесення можуть відбуватися тільки у Храмі (зараз збереглася лише Західна стіна Другого Храму — Стіна Скорботи, або Стіна Плачу, що була відвойована сучасним Ізраїлем під час шестиденної війни у 1976 р. з Йорданією). В наш час на Храмовій горі розташовано мусульманські ме­четі Омара-Аль та Акса (Куббат ас-Сахра). Жертвоприне­сення вважається дуже важливим актом, бо, по-перше, воно має містичне значення: відкриваються дуже важливі канали спілкування між нашим світом та Богом; а по-дру­ге, символічне значення: коли згоряє жертва, іудей вважає, що то замість нього гине тварина з його гріхами. Саме зад­ля жертвопринесень і потрібно відбудувати Храм.

Поки він не відбудований, місцем молитовних зі­брань є синагога (від грецьк. «зібрання»). Жертви в ній не приносяться. В тій стіні синагоги, що орієнтована на Єрусалим, розташовано арон кодеш (священний ковчег) —  шафа, де зберігаються сувої Тори. Ті, хто молиться, повертаються обличчям до арон кодеш. Синагогальне богослужіння проводить уповноважена людина — шліах циббур (посланець, уповноважений громади). По субо­тах та на свята молитви читають приспівом. Це робить або особливий співак (кантор, хазан), або сам голова ре­лігійної общини — раввин.

Молитва — тфіла — це звернення до Бога, розмова з Ним. Щоб підкреслити особливість миті спілкування з

Господом, використовують тфілін — дві чорні коробоч­ки, що прикріплюють під час молитви до лоба та на праву руку. Крім того, до молитовного одягу входять ци- цит — китиці з вузликами, щоб згадувати заповіді, та талит — накидка.

Існують три основні молитви: Шахаріт (вранішня); Мінха (післяполуденна); Маарів (вечірня). Молитися мож­на і вдома, але є такі молитви, що вважаються дієвими лише тоді, коли в них беруть участь не менше 10 чоловік.

На восьмий день після народження хлопчика відбу­вається церемонія обрізання його крайньої плоті, що по­винно нагадувати про Заповіт між Богом та всім єврей­ським народом. Крім того, існують обряди введення у по­вноліття синів та дочок Заповіту — Бар-міцва та Бат-міцва. Їх здійснюють, коли хлопці досягають віку 13 років та 1 день, а дівчата 12 років і 1 день. Після цього вони відпові­дають тільки за свої вчинки і не караються за гріхи батьків.

Важливе значення в житті іудейської громади має ка- шрут — дозвіл вживати в їжу ті або інші продукти. Зок­рема, дозволено вживання м’яса лиши «чистих тварин»

—  жуйних парнокопитних ссавців, як диких, так і до­машніх. Тварини, які мають лише одну ознаку (напри­клад, свиня — тварина парнокопитна, але не жуйна; заєць — жуйний, але не копитний) вважаються нечисти­ми. Не можна вживати в їжу м’ясо усіх хижих птахів, а також птахів болотних та водоплаваючих (окрім гуски та качки). Рибу можна їсти лише ту, яка має хоча б один плавник та луску, що легко відокремлюється. М’ясо по­винне бути кошерним — без крові, яка пов’язується з ду­шею тварини. Вбивати тварину потрібно так, щоб смерть настала відразу. Забороняється варити м’ясо з молоком, вживати цю суміш у їжу, використовувати її з іншою метою.

Традиційний верхній одяг ортодоксальних іудеїв — довгий сюртук чорного кольору. Голова завжди вкрита, навіть уві сні — це має постійно нагадувати про те, що завжди є Хтось вищий за людину.

Потрібно вшановувати суботу . Цей день присвячу­ють відпочинку та спілкуванню з Богом. Єврейська субо­та починається з заходу сонця у п’ятницю і продовжуєть­ся до власне суботнього заходу, коли з’являються три перші зірки. У цей день не можна нічого робити, навіть розводити вогонь або готувати їжу.

Кожен чоловік дякує Богові за те, що створив його не жінкою, а жінка дякує Богові за те, що створив її заради послуху чоловікові.

В іудаїзмі досить довго існувала традиція так званого левіратного шлюбу. Вдова, що не має дітей, разом зі влас­ністю померлого чоловіка переходить під опіку брата померлого і не може самостійно визначати свою подаль­шу долю. Якщо цей брат бере з нею шлюб, то їх перша дитина буде вважатися дитиною померлого. Такий шлюб можливий, навіть якщо у цього брата вже є жінка. Про­те він має право відмовитися від такого шлюбу. У 1871 р. цей вид шлюбу було заборонено, але деякі прихильни­ки ортодоксального іудаїзму наполягають на введенні його знову.