§ 2. Священні книги іудаїзму

Святе письмо іудаїзму складається з таких текстів:

1. Тора (П’ятикнижжя Мойсея):

«Буття» — про створення світу Богом, про Адама та Єву, гріхопадіння, потоп.

«Вихід» — про вихід єврейського народу на чолі з Мойсеєм із земель єгипетських.

«Левіт» — збірка релігійних догматів, норм та правил.

«Числа», «Второзаконня» — історія євреїв після звіль­нення з єгипетського полону.

Ці книги датуються ХІ ст. до н. е., а мова в них йде про події ХІУ—ХІІІ ст. до н. е.

2. Танах (Невіїм та Ктувім). У період другого Храму до Тори додаються 21 книга Пророків (Невіїм), а також 16 книг Писання (Ктувім).

3. Талмуд. Після зруйнування першого та другого Храмів було втрачено дуже багато примірників каноніч­них текстів. Виникла потреба в коментарях до священних книг. Так протягом тривалого часу у ІІІ—УІ ст. виникли книги, які отримали назву Талмуд — «завершене вчен­ня». Ця величезна за обсягом група текстів (20 томів) поділяється на Мішну («повторення», йдеться про пись­мове повторення усних коментарів до неясних місць Тори) та Гемару («вчення розбирати», тобто тлумачити неясні місця в Торі та Мішні). У свою чергу, кожна з цих частин поділяється на Галаху — вчення про «правильний шлях» у житті, збірку ритуальних правил, та Агаду — ска­зання, притчі, які не мають однозначного висновку. Про­тягом багатьох століть Талмуд для євреїв був основою за­конодавства, судочинства та морально-етичних настанов.