8.6. Умовно-розділовий силогізм

Умовно-розділовий силогізм містить у першому засновку суд­ження умовне, а в другому — судження розділове. Умовно-кате­горичний силогізм називають лемою (від лат. lemma — припущен­ня). Залежно від числа альтернатив у розділовому судженні леми підрозділяються на ділеми — дві альтернативи, трилеми — три аль­тернативи, полілеми — багато альтернатив. Розглянемо най­простіші з лем — ділеми.

У простій конструктивній дилемі в умовному засновку з двох підстав випливає один наслідок. У простій деструктивній дилемі з заперечення одного з наслідків випливає заперечення спільної підстави.

ПКД: Якщо йде дощ — я беру парасольку, і якщо йде сніг — я беру парасольку.

Синоптики обіцяють дощ або сніг

Я беру парасольку.

ПДД: Якщо людина хвора, то в неї підвищена температура, і якщо людина хвора, то вона втрачає апетит.

У мого брата немає підвищеної температури або він не втра­тив апетит.

Отже, мій брат не хворий.

Наведемо міркування міністра (героя твору Д. Лінна і Е. Джея):

«Так, дилема не з простих. Якщо я заблокую запропонований контракт, то газети «Таймс» і «Дейлі телеграф» закричать про моє «політичне боягузство», а якщо я дам йому «добро», то «Дейлі міррор» і «Сан» проголосять мене «вбивцею ненароджених дітей».

Потрібно або заблокувати контракт, або підписати його.

Газети характеризуватимуть мене або як «політичного боягу­за», або як «вбивцю ненароджених дітей».

Інший приклад:

Якщо підсудний діяв за власним бажанням, то він — нечесна лю­дина, а якщо підсудного примусили діяти так, то він — іграшка в руках інших людей.

Невірно, що він — безчесна людина, або невірно, що він — іграш­ка в руках інших людей.

Невірно, що він діяв за власним бажанням, або невірно, що його примусили так діяти.

Правила умовно-розділового силогізму.

1.  Неприпустимо будувати умовивід від ствердження наслідку до ствердження підстави і від заперечення підстави до заперечен­ня наслідку.

2.  Урозділовому судженні повинні бути перелічені усі диз ’юнкти.

3.  Розділове судження має бути сильною диз’юнкцією.