Про судову експертизу

від 25 лютого 1994 року № 4038а-ХП (Відомості Верховної Ради України, 1994 року, № 28, ст. 233)

(Зі змінами і доповненнями)

Витяг

Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово- експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

 

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття судової експертизи

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Стаття 2. Законодавство України про судову експертизу

Законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбаче­но законодавством України про судову експертизу, застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 3. Принципи судово-експертної діяльності

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, не­залежності, об’єктивності і повноти дослідження.

Стаття 4. Гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпе­чуються:

процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втруча­тися будь-кому в проведення судової експертизи;

існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання, досудового та судового слідства;

створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його ма­теріальним і соціальним забезпеченням;

кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо не­правдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покла­дених на нього обов’язків;

можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Стаття 5. Максимальне збереження об’єктів дослідження

Під час проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослі­дження.

Стаття 6. Забезпечення умов праці судового експерта за місцезнаходженням об’єктів дослідження

Якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або за місце­знаходженням об’єкта дослідження, особа або орган, який її призначив, по­винні забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об’єкта дослідження і належні умови праці.

Стаття 7. Суб’єкти судово-експертної діяльності

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані уста­нови, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові екс­перти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції Укра­їни;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово- психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служ­би України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.