Печать
PDF

Глава 8. Ревізія як форма державного фінансового контролю - § 4. Проведення ревізії

Posted in Учебные материалы - Судова бухгалтерия (В.М.Глібко, О.П.Бущан)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

 

§ 4. Проведення ревізії


Прибувши на підприємство, ревізор або керівник групи (бригади) зобов’язаний пред’явити керівнику своє посвідчення, наказ про при­значення ревізії і одержати припис апарату підприємства про необхід­ність пред’явлення всіх документів, свідчень і пояснень щодо прове­дення ревізії.

Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби мають право розпочати проведення ревізії за наявності підстав для її здійснення та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб’єктів господарської діяльності під розписку на­правлення на ревізію або копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової ревізії. Таке направлення має містити: дату його видання, назву органу державної контрольно-ревізійної служби, мету, вид, під­стави, дату початку та закінчення ревізії, посади, звання та прізвища осіб, які її проводитимуть.

У копії рішення суду зазначаються підстави проведення ревізії, дата її початку та закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб’єктів господарської діяльності за поданням прокурора чи слідчого — номер, дата та підстави порушення кримінальної справи, орган, який порушив кримінальну справу. Ненадання цих документів або надання їх з по­рушенням установлених вимог є підставою для недопущення ревізорів до проведення ревізії.

У разі недопущення ревізорів до проведення ревізії та ненадання необхідних для перевірки документів, наявності інших об’єктивних і незалежних від ревізійної установи обставин, що унеможливлюють або перешкоджають проведенню ревізії, ревізор складає акт із зазна­ченням таких фактів, який підписується та вручається об’єкту контро­лю в тому самому порядку, що і акт ревізії.

Про такі факти ревізійна установа письмово інформує правоохо­ронні органи з метою вжиття заходів, передбачених законодавством.

Перешкоджання ревізорам у проведенні ревізії є підставою для застосування до об’єкта контролю санкцій, встановлених законодав­ством, і притягнення керівника об’єкта контролю до адміністративної відповідальності.

За таких обставин ревізія не вважається проведеною і ревізійна установа має право удруге організувати та провести ревізію об’єкта контролю, зокрема в плановому порядку протягом того самого кален­дарного року.

Проведення ревізії не повинно порушувати нормальний режим ро­боти підприємства. Після одержання ревізорами припису (розпоряджен­ня) керівника підприємства про надання апаратом підприємства всіх документів, свідчень і пояснень, які необхідні для проведення ревізії, негайно перевіряється стан каси підприємства. Цю перевірку не можна відкладати навіть на короткий час, бо це дасть можливість касиру в разі нестачі грошей в касі відшукати кошти для її тимчасового покриття.

Про ревізію касової готівки складається окремий акт. Після пере­вірки каси ревізор знайомиться зі складом і структурою підприємства, його основними функціями, перевіряє, чи належно оформлені уста­новчі документи, та правильність призначення керівників і головного бухгалтера. Якщо за період, що ревізується, мала місце зміна керівни­ків, слід перевірити оформлення приймання-передавання підприємства новим керівником, бухгалтером.

Ревізор повинен ознайомитися з основними функціями і виробни­чими процесами підприємства шляхом власного огляду цехів (транс­портного та ін.). Важливо, аби ревізор, проводячи ревізію, склав власне враження про підприємство не тільки на підставі документів, а й шляхом його обстеження. Підприємство, що ревізується, ревізор обстежує спільно з керівником, головним інженером чи головним бухгалтером підприємства.

Разом з обстеженням підприємства ревізор перевіряє усунення не­доліків, виявлених попередньою ревізією.

Обстеження дає змогу встановити стан тієї чи іншої ділянки робо­ти, а аналіз господарської діяльності — причини і чинники наявних відхилень від норми. Документальна ревізія встановлює факти непра­вильних дій конкретних осіб та їх відповідальність за незадовільний стан підприємства, що ревізується.

Об’єктом документальної ревізії є виробнича, господарська та фінансова діяльність підприємства. Основним засобом перевірки слу­гують документи. Усі факти, що заноситимуться в акт ревізії, і всі висновки щодо результатів ревізії слід обґрунтовувати необхідними документами.

При перевірці господарських і фінансових операцій використовують­ся не тільки первинні документи, а й інші обліково-звітні матеріали:

а) планові і кошторисні матеріали, затверджені вищою організа­цією;

б) планові і кошторисні матеріали, спущені підконтрольною уста­новою своїм підпорядкованим точкам;

в) дані періодичної і статистичної звітності, що надаються вищій організації та одержуються від підпорядкованих точок;

г) дані внутрішньогосподарського і статистичного обліку;

ґ) реєстри бухгалтерського обліку, картки, відомості для встанов­лення загальних оборотів за даним видом операцій з розміщенням проводок цих оборотів по кореспондентських рахунках;

д) оборотні відомості і картки аналітичного обліку;

е) зведені документи;

є) договори, замовлення, вахтові журнали та інші оперативні до­кументи і листування;

ж) матеріали ревізій, обстежень і перевірок на підпорядкованих точках;

з) накази вищої організації щодо установи, яка ревізується;

и) накази і розпорядження керівників установи, що ревізується.

Усі залучені ревізором матеріали внутрішньогосподарського і ста­тистичного обліку він повинен перевірити та уточнити за бухгалтер­ськими даними.

Ці дані необхідні ревізору для складання робочого плану ревізії, в якому він на підставі програми і попереднього ознайомлення з роботою контрольної установи та її структурою намічає конкретні завдання ревізії і порядок їх вирішення.

Маючи робочий план, ревізор може здійснювати свою роботу в певній системі, оцінювати кожний виявлений факт з точки зору по­ставлених завдань і одразу визначати місце та значення цього факту в майбутньому акті ревізії. Недосвідчений ревізор, що вбачає завдання ревізії у виявленні максимальної кількості фактів, збираючи дрібні порушення фінансової дисципліни незалежно від їх значення, звичай­но настільки обтяжує акт різними незначними фактами, що на підста­ві цього акта часто неможливо зробити будь-які висновки.

Робочий план — це робочий зошит ревізора, куди він заносить на окремі сторінки основні завдання ревізії і послідовно відмічає весь пере­біг перевірки. Правильно організована ревізія здійснюється в певній системі, що дає змогу послідовно виявляти серйозні факти, які характе­ризують недоліки підприємства, і завдяки цьому забезпечується чітка і документально обґрунтована відповідь на поставлені питання.

У першу чергу при ревізії слід скористатися матеріалами, що існують в підконтрольній установі в готовому вигляді. У разі необхідності реві­зор може вимагати від відповідних відділів підконтрольної установи складання потрібних йому довідок, пояснень, обґрунтувань та ін. Само­стійне складання ревізором будь-яких розрахунків, довідок, зведень є недоцільним, оскільки це може викликати сумніви, бо їх складено не працівниками підконтрольної установи. Всі необхідні матеріали ревізор має одержувати від відповідних відділів у закінченому і оформленому вигляді та з належними підписами.

Тривалість планової ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів, а позапланової — 15. Подовження строків проведення планової чи поза­планової ревізії можливе тільки за рішенням суду на строк, що не пере­вищує 15 робочих днів для планової ревізії та 5 — для позапланової.