1.3.5.  Соціально-політичні небезпеки

Небезпеки соціально-політичного характеру частіше за все виникають унаслідок загострення конфліктів у суспільстві. При цьому існують дві форми перебігу конф­ліктів:

а) відкрита, коли конфлікт виражається у неприхованій, безпосередній боротьбі (страйки, заворушення, збройні конфлі­кти, масові заворушення та ін.);

б) закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба (диверсійні та терорис­тичні дії екстремістських угруповань, заколоти).

Суб’єктами суспільних конфліктів є люди, а об’єктами та жертвами таких конфліктів у більшості випадків стають та­кож люди.

До соціальних небезпек відносяться:

• збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення таких дій;
• замах на життя керівників держави чи народних депу­татів;
• напад, замах на членів екіпажу повітряного або морсь­кого (річкового) суден, знищення або спроба знищення таких суден, захоплення заручників із членів екіпажу чи пасажирів;
• установлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, підприємстві тощо;
• зникнення або викрадення вибухових матеріалів, РХБ і наркотичних речовин, зброї, боєприпасів, військової техніки тощо;
• аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викидом уламків реактив­них та артилерійських снарядів;
• нещасні випадки з людьми на виробництві в горах, пе­черах, на воді тощо, викрадення та зникнення людей;
• заворушення та масові безладдя на мітингах, маніфес­таціях, під час страйків на стадіонах та інше;
• сутички на політичній, релігійній, міжнаціональній, етнічній, економічній та іншій основах.

Серед соціальних небезпек у сучасних умовах особливу небезпеку несе таке дуже небезпечне явище соціально- політичного характеру, як тероризм.

Тероризм (від лат. tenm - страх, залякування) - це фор­ма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосу­вання найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досяг­нення певних цілей. У Законі України “Про боротьбу з терори­змом” визначено, що тероризм - суспільно небезпечна діяль­ність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних лю­дей, або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Наміри терористів реалізуються шляхом проведення те­рористичних актів (акцій). Терористичний акт є однією з най- небезпечніших форм прояву тероризму.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

-       підрив житлових будинків, промислових та інших споруд, транспортних засобів тощо;

-       захоплення заручників, транспортних засобів, держа­вних установ, місць громадсько-культурного призначення;

-       насильницькі дії проти особистості, жертви;

-       політичні вбивства;

-       викрадення дорослих і дітей;

-       напади на державні або промислові об’єкти.

Наслідки терористичних актів - це можливі великі же­ртви населення, руйнації житлових будинків, будівель та споруд, значні матеріальні збитки і психологічний стрес населення.

У сучасних умовах терористичні акції здійснюються в різних формах: від погроз по телефону, електромагнітного і програмно-математичного втручання в роботу автоматизованих систем управління та комп’ютерних мереж до підриву житло­вих будинків і авіалайнерів з пасажирами на борту.

Велика ймовірність техногенного тероризму, тобто проведення терористичних актів на підприємствах, аварії на яких можуть створити загрозу для життя і здоров’я населення або викликати значні екологічні наслідки за рахунок дії вто­ринних факторів ураження. Значну небезпеку для населення і міського середовища становлять сховища нафтопродуктів і хі­мічно небезпечних речовин, насамперед, аміаку, хлору тощо.

Основні реальні загрози виникнення радіаційно небезпечних ситуацій, які несе ядерний тероризм:

• приведення в дію вибухового пристрою чи інша диве­рсія на радіаційно небезпечному об’єкті, що може призвести до руйнування елементів ядерного циклу і розповсюдження радіо­активних речовин у навколишньому середовищі;
• використання радіоактивних речовин (цєзію-137, плу­тонію, кoбальту-60 тощо) в широкомасштабних терористичних актах шляхом їх розпорошення у вигляді аерозолів або розчи­нів, внаслідок чого можливе радіоактивне забруднення місце­вості.

Дуже небезпечним проявом тероризму є хімічний теро­ризм, здійснення якого пов’язано із застосуванням хімічно не­безпечних речовин. Прикладом такого тероризму може бути за­стосування отруйної речовини типу “зарин” в Токійському мет­ро членами японської релігійної екстремістської секти “Аум- Сінріке“ в 1994 р. У результаті цього загинуло l2 осіб і близько 5,5 тис. отримали отруєння різного ступеня тяжкості.

Важкі наслідки можуть мати терористичні акти, в ре­зультаті яких відбудеться руйнація ХНО. Також дуже небезпе­чним проявом хімічного тероризму є зараження отруйними ре­човинами води і продуктів харчування.

Велику загрозу для людства в сучасних умовах несе біо­логічний тероризм, який може бути спричинений розповсю­дженням або загрозою застосування хвороботворних біологіч­них мікроорганізмів і речовин.

Інформаційний терор породжує у людей страх, невпев­неність, недовіру до влади і відчуття особистої незахищеності. У суспільстві панує атмосфера пригніченості і напруженості, у громадян виникає враження про бездіяльність влади і право­охоронних органів. Таким чином, інформаційний тероризм є за­собом психологічного впливу на людей, об’ єктом якого стають не ті, хто стали жертвами, а ті, що залишилися живими. Мето­дом цього тероризму є не вбивство, а залякування і демораліза­ція живих.

Велику небезпеку для життєдіяльності людства в сучас­них умовах має проблема комп ’ютерного, або кібертероризму, який став реальним і небезпечним явищем. Основним напрям­ком реалізації такого тероризму в сучасних умовах є програм­но-математичний вплив на комп’ютерні мережі і системи.

Засобами такого впливу є:

• “логічні бомби”, які розробляться як приховані керую­чі програми, що повинні за певним сигналом у визначений час приводитись у дію, знищувати чи спотворювати інформацію комп’ ютерної системі і, таким чином, забороняти доступ до ва­жливих інформаційних ресурсів або дезорганізувати роботу технічних засобів керування;
• комп’ютерні віруси, які являють собою спеціалізовані програмні продукти, що здатні відтворювати “логічні бомби”, маючи при цьому ще більшу руйнівну силу і здатність впрова­джувати їх дистанційно в комп’ютерні мережі. Водночас віруси здатні самостійно розмножуватися, тобто копіювати себе на ма­гнітних носіях;
• програмні продукти типу “троянський кінь” - це програми, впровадження яких дозволяє здійснювати несанкціо­нований доступ до інформаційного масиву для здобуття інфор­мації;
• навмисно створені і приховані від звичайного користу­вача інтерфейси для входу в систему. Вони, як правило, свідомо вводяться в програмне забезпечення розробниками з корисною чи підривно-диверсійною метою.

Останнім часом відмічається підвищена увага до про­блеми електромагнітного тероризму. Під цим терміном розу­міється використання малогабаритних електротехнічних при­строїв для створення електромагнітного випромінювання і по­лів високої напруги з метою впливу на конкретні автоматизова­ні системи управління, внаслідок чого буде дезорганізована їх­ня робота або повне виведення з ладу.

Особливим і специфічним видом тероризму є телефон­ний тероризм. Телефоні погрози, якщо вони пов’язані з пові­домленнями про нібито мінування вокзалів, кінотеатрів, навча­льних закладів, адміністративних будинків тощо є прямим про­явом тероризму. Досить поширеним зараз є телефонне хуліган­ство, за яке, зауважимо, передбачена кримінальна відповідаль­ність.