1.3.3.   Природні небезпеки та характер їх негативного впливу на людину та навколишнє середовище

Природні небезпеки поділяються на літосферні, атмос­ферні, гідросферні.

1.3.3.1. Літосферні небезпеки.

До літосферних небез­пек, які можуть виникати в Україні, відносяться землетрус, селі, зсуви.

Землетрус - це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування спо­руд, пожеж та людських жертв.

Для визначення сили землетрусу використовується 12-бальна шкала Ріхтера. Нульова позначка - це абсолютний спокій ґрунту. Кожний наступний бал означає поштовх у 10 ра­зів сильніший за попередній.

Озн аки близького землетрусу :

-       запах газу, де раніше цього не відзначалось;

-       тривога птахів та домашніх тварин;

-       іскри між близько розташованими електричними дро­тами;

-       блакитне свічення внутрішньої поверхні будинків.

Деякі рекомендації щодо правил пове­дінки в умовах землетрусу:

-       зберігати спокій, уникати предметів, які падають;

-       перебуваючи у приміщенні, негайно зайняти безпеч­не місце: отвори капітальних внутрішніх стін, місця під балка­ми каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капіталь­ної стіни, під ліжком чи столом;

-        не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які па­дають уздовж стін, є серйозною небезпекою; безпечніше пере­чекати поштовх там, де він вас застав;

-       не поспішайте до ліфтів та сходів багатоповерхового будинку, сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу;

-       після припинення поштовхів потрібно негайно вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце;

-       перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати і спинитися подалі від високих будинків, мостів чи естакад та залишатися в машині до припинення поштовхів;

-       опинившись у завалі, слід спокійно оцінити стано­вище, надати першу допомогу собі та тим, хто її потребує, по­дбати про встановлення зв’язку з тими, хто перебуває зовні за­валу (голосом, стуком); пам’ятайте, що людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.

Зсуви - це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги.

Зсуви можуть виникати в будь-яку пору року на всіх схилах з нахилом у 20° і більше. За швидкістю зміщен­ня порід зсуви поділяються на:

-       повільні - декілька сантиметрів на рік;

-       середні - декілька метрів за годину або добу;

-       швидкі - десятки кілометрів за годину.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарсь­кі угіддя, викликають пошкодження комунікацій, водогоспо­дарських споруд тощо.

Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід унаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підзем­ними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої госпо­дарської діяльності людини.

Найбільш дієвими заходами щодо запобігання зсувам є відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу з допомо­гою підпір.

Селі - це паводки з великою концентрацією ґрунту, мі­неральних часток, каміння, уламків порід (від 10-15 до 75% об’ єму потоку), що раптово виникають у руслах гірських річок.

Селі виникають унаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів. За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, се­лі можна поділити на :

-       грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній конце­нтрації каміння, об’ємна вага складає 1,5 - 2 т/м³);

-       грязекам ’яні (суміш води, гравію, невеликого камін­ня, об’ємна вага складає 2,1 - 2,5 т/м³);

-       водокам ’яні (суміш води з переважно великим камін­ням, об’ємна вага складає 1,1 - 1,5 т/м³).

Засоби боротьби з селевими потоками: будівництво гре­бель, каскаду запруд для руйнування селевого потоку, стінок для закріплення відкосів тощо.

Деякі рекомендації щодо правил пове­дінки при зсувах та селях:

-       у разі попередження про селевий потік або зсув слід негайно залишити приміщення і знайти безпечне місце;

-       надаючи допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовувати дошки, палки, мотузки та інші засоби, при цьому виводити людей з потоку в напрямку його руху, по­ступово наближаючись до краю;

-       почувши шум потоку, що наближається, негайно під­німіться з дна лощини вгору по стоку не менш ніж на 50-100м; тим, кого зненацька, несподівано застав селевий потік, врятува­тися, як правило, не вдається;

-       пам’ятайте, що під час руху селевого потоку каміння великої маси розкочується на значні відстані.

1.3.3.2. Гідросферні небезпеки.

До гідросферних небез­пек, які можуть виникати у природних умовах України, відно­сяться повені, снігові лавини.

Повені - це значне затоплення місцевості внаслідок під­йому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене злива­ми, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйну­ванням дамб, гребель тощо.

Наслідки повеней:

-       затоплення шаром води значної площі землі;

-       пошкодження та руйнування будівель та споруд;

-       пошкодження автомобільних шляхів та залізниць;

-       руйнування обладнання та комунікацій, меліоратив­них систем;

-        загибель тварин та знищення врожаю сільськогоспо­дарських культур;

-       вимивання родючого шару ґрунту;

-       псування та знищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

-       загроза інфекційних захворювань (епідемій);

-       погіршення якості питної води;

-       загибель людей.

Повені деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку.

Основний напрям боротьби з повенями полягає в змен­шенні максимальних витрат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка ґрунту по­перек схилу тощо). Для середніх та великих річок досить дієвим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водо­сховищ, влаштування дамб, руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу.

Деякі рекомендації щодо правил пове­дінки при повені:

-       отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в безпечне місце - на височину (попередньо відключивши газ, воду, електрику);

-       якщо повінь розвивається повільно, необхідно пере­нести майно в безпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи, горища, дахи будівель, запастися продуктами харчування, пит­ною водою, теплими речами;

-       для залишення місця затоплення можна користувати­ся будь-якими плавальними засобами (колоди, бочки, автомобі­льні камери тощо);

-       опинившись у воді, необхідно скинути важкий одяг, взуття та, користуючись всіма можливими підручними засобами, чекати допомоги; по можливості, подавати сигнал про допомогу.

Снігова лавина - це швидкий раптовий рух снігу та (або) льоду вниз стрімкими схилами гір.

Великі лавини виникають на схилах 25-60° через пере­вантаження після значного випадання снігу внаслідок форму­вання в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

Причини сходження лавин:

-       перенапруження снігового покриву;

-       різкий порив вітру;

-       звукова хвиля;

-       різка зміна метеорологічних умов.

На території України снігові лавини поширені в гірсь­ких районах Карпат та Криму.

Деякі рекомендації щодо правил пове­дінки при снігових лавинах:

-       почувши шум снігової лавини, що наближається, не­гайно заховайтесь за скелю, дерево, ляжте на землю, захистіть голову, притисніть коліна до живота і дихайте через одяг;

-       при захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні; якщо не вдається, то потріб­но намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повіт­ряну подушку;

-       вирушаючи до лавинонебезпечних місць, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору, які, у разі потреби, слід спромогтися викинути на поверхню, щоб позна­чити своє місце.

1.3.3.3. Атмосферні небезпеки.

До атмосферних небез­пек відносяться урагани, пожежі.

Вітер - один із найважливіших компонентів життя лю­дини. Він забезпечує обмін забрудненим повітрям міст і чис­тим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним і холодним повітрям полярних областей.

Вітер, швидкість якого досягає 32 м/с, називається ура­ганом. Ураганами також називають тропічні циклони, які вини­кають у Тихому океані (на Далекому Сході - тайфуни).

Руйнівна дія урагану зумовлюється енергією швидкіс­ного натиску повітря, який, у свою чергу, визначається швидкі­стю вітру.

Швидкість обертання повітряних мас в урагані може до­сягати до 500 км/год.

Різновидністю урагану є смерч, який в Америці назива­ють торнадо. Смерч утворюється тоді, коли стикаються дві ве­ликі повітряні маси різної температури і вологості; до того ж у нижніх шарах повітря тепле, а у верхніх - холодне. Тепле пові­тря піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міс­титься у ньому, випадає дощем. Але коли починає дути вітер, котрий відхиляє вбік потік теплого повітря, виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год. Вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо.

Деякі рекомендації щодо правил пове­дінки при ураганах:

-       отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері і вікна;

-       з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

-       у будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не зазнати травм від осколків розбитого скла;

-       найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

-       коли ураган захопив вас на відкритій місцевості, тре­ба знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

-       ураган може супроводжуватися грозою, тому необ­хідно уникати ситуацій, за яких збільшується ймовірність ура­ження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підхо­дити до ліній електропередач тощо.

Пожежі - це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.

Основними видами пожеж як стихійних лих є ландшафтні пожежі, які поділяються на лісові і степові. У свою чергу лісові пожежі поділяються на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухо­го трав’яного покриву, лісової підстілки без охоплення крон де­рев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3 - 1 м/хв (слабка пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум’я 1-2 метри, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900°С.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з ни­зових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум’я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год. При стійкій вер­ховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури де­рев. Полум’я розповсюджується зі швидкістю 5-8 км/год, охоп­лює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1 - 0,5 м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де пожухла трава. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Основними засобами боротьби з лісови­ми низовими пожежами є:

-        засипання вогню землею;

-        заливання водою, хімікатами;

-        створення мінералізованих протипожежних смуг;

-        пуск зустрічного вогню.

Гасити верхову лісову пожежу складніше. її гасять шля­хом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пус­кають зустрічний вогонь.

Степові (польові) пожежі гасять тими ж засобами, що й лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється переважно дво­ма методами:

-        1-й - навколо торф’яної пожежі на відстані 8-10 м 104

від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповняють водою;

-        2-й - влаштовують навколо пожежі смугу, насичену розчинами хімікатів.

Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.

Деякі рекомендації щодо правил пове­дінки при пожежах:

-       у разі виявлення пожежі при першій можливості слід негайно повідомити пожежні підрозділи або органи місцевої влади;

-       при пожежах треба остерігатися високої температу­ри, задимленості, загазованості, вибухів, падіння дерев та буді­вель, провалів у прогорілий ґрунт;

-       небезпечно входити в зону задимлення за умов види­мості менше 10 м;

-       при вході в палаюче приміщення треба накритися з головою вологою тканиною;

-       двері в задимлене приміщення треба відкривати обе­режно, щоб запобігти спалаху полум’я від швидкого притоку свіжого повітря;

-       у дуже задимленому приміщенні слід повзти в небез­печне місце, щільно притискуючись до підлоги;

-       для захисту від чадного газу дихати через вологу тканину;

-       якщо на людині загорівся одяг, треба покласти її на землю та збити полум’я, застосовуючи будь-які підручні засо­би: важку тканину, верхній одяг (пальто, плащ), ковдру тощо;

-       бігти не можна - це ще більше роздмухує полум’я;

-       при гасінні пожежі використовуйте всі підручні засо­би (воду, вогнегасники, пісок, землю, простирадла тощо);

-       виходити із зони пожежі треба проти вітру;

при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев, лопати тощо; гілками слід “захльостувати” край пожежі, за допомогою лопат засипати його ґрунтом.