1.3. Наслідки реалізації небезпек навколишнього середовища

 

1.3.1.  Класифікація небезпек

Людина живе у середовищі, яке характеризується наяв­ністю небезпек. Небезпека - це негативна властивість матерії, яка виявляється у здатності завдавати шкоди певним елементам Всесвіту (самій матерії: людям, природному середовищу, мате­ріальним цінностям), потенційне джерело шкоди.

Небезпека - це умова чи ситуація, яка існує в навколи­шньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивіль­нення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Джерелом небезпеки може бути все живе і неживе. Не­безпеки не мають вибіркових властивостей, під час свого вини­кнення вони негативно впливають на всі елементи живого і не­живого світу. Впливу небезпек підвладна людина, довкілля, ма­теріальні цінності. Носіями небезпек є природні процеси та явища, техногенне середовище та дії людей. Небезпеки реалі­зуються у вигляді потоків речовини, енергії та інформації, вони об’єктивно існують у просторі й у часі.

Ознаками небезпеки є загроза для життя, можливості нанесення шкоди здоров’ю, порушення умов нормального фун­кціонування органів та систем людини.

Дія небезпек виявляється у негативних наслідках, що виникають, як правило, раптово.

За можливістю здійснення (реалізації) впливу на люди­ну небезпека може бути потенційною, реальною і реалізованою.

Потенційна небезпека являє собою загальну загрозу, яка не має чітких просторово-часових показників упливу на люди­ну. Наприклад, у виразах “забруднення навколишнього середо­вища є шкідливим для людини”, “підприємство пожежонебез- печне”, “буревій може завдати шкоди” йдеться тільки про поте­нційну небезпеку для людини.

Аксіома потенційної небезпеки: в жодному виді діяль­ності не можна досягти абсолютної безпечності, тобто будь-яка діяльність людини потенційно небезпечна.

Згідно з цією аксіомою всі дії людей і всі компоненти навколишнього середовища мають здатність створювати небез­пеки. При цьому будь-яка нова позитивна дія неминуче супро­воджується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек. Навіть при найвищому рівні розвитку техніки абсо­лютне усунення джерел небезпеки неможливе. Завдання поля­гає в тому, щоб звести цю небезпеку до мінімуму.

Реальна небезпека завжди пов’язана з конкретною за­грозою впливу на людину, визначена в просторі і часі. Напри­клад, коли наближається буревій, це є реальною небезпекою для людини, яка знаходиться в межах його дії. Як тільки це стихійне лихо вийшло із зони перебування людини, воно пере­творилось в джерело потенційної небезпеки.

Реалізована небезпека визначає факт упливу реальної небезпеки на людину і середовище її мешкання. Наприклад, якщо буревій призвів до травмування чи загибелі людей або спричинив матеріальні збитки, то це реалізована небезпека.

Реалізація небезпеки створює певну ситуацію, яка зале­жно від характеру дії та наслідків може бути: а) небезпечною; або аварійною; б) катастрофічною; в) екстремальною.

Ситуація, за якої виявляється велика потенційна можли­вість виникнення нещасного випадку, прийнято називати не­безпечною, або аварійною. Ситуація, внаслідок якої загинули люди, називають катастрофічною. Ситуація, що виникла у процесі діяльності, коли психофізіологічне навантаження лю­дини досягає такого рівня, при якому вона може втратити здат­ність до раціональних вчинків і адекватних обставинам дій, на­зивають екстремальною.

Вивчення природи небезпек і розробка заходів щодо за­побігання їх негативним наслідкам потребує класифікації та си­стематизації небезпек.

Класифікація - застосування логічної операції поділу обсягу поняття, яке є сукупністю поділів (поділ деякого класу на види, поділ видів за різними ознаками тощо). Класифікацією небезпеки займається таксономія - наука про систематизацію складних явищ, понять, об’єктів.

Залежно від конкретних потреб існують різні класифі­кації (табл. 10).

 

Небезпеки, викликані стихійними явищами, кліматич­ними умовами, рельєфом місцевості, природними пожежами, захворюваннями людей, тварин, рослин тощо, називаються природними.

Діяльність людини та продукт цієї діяльності безперер­вно впливають на навколишнє середовище, генеруючи в ньому антропогенні й техногенні небезпеки.

Небезпеки, що створюються технічними засобами, нази­ваються техногенними. Джерелами техногенних небезпек є та­кож об’єкти техногенного середовища, мешкання людини (бу­дівлі та споруди, знаряддя праці, свійські та домашні тварини тощо), продукти харчування і напої, виготовлені з порушенням технології тощо.

Небезпеки, зумовлені діяльністю людей, називаються антропогенними. Вони поділяються на соціальні й політичні. В Україні основними причинами небезпеки є техногенний і при­родний блоки негативних чинників, а також руйнування і пере­оформлення соціальних систем. Виникають нові чинники не­безпеки, характерні для перехідного періоду: прогресуючий ри­нок наркобізнесу, недостатність реального правового захисту, криміналізована підприємницька діяльність, пропаганда засо­бами інформації насильства і жорстокості як норма досягнення мети тощо. В сучасних умовах застарілим, неповним є визнання техногенно-природного походження небезпек. Сьогодні постає проблема забезпечення безпеки людини в соціально-культур­ному і природному середовищі, проблема соціально-екологіч­ної безпеки.

До соціальних небезпек належать небезпеки, які назива­ють “хворобами суспільства”: бродяжництво, проституція, ал­коголізм, злочинність тощо.

Джерелами політичних небезпек є війни, збройні конф­лікти, тероризм, заворушення, конфлікти на економічній, наці­ональній, етнічній, релігійній основах тощо.