Розділ 5 Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні - 5.4. Договірно-правове забезпечення інноваційної діяльності
5.4. Договірно-правове забезпечення інноваційної діяльності
Інноваційний розвиток країни неразривно пов'язаний з договірно- правовим забезпеченням обігу інноваційних продуктів. Договір є основним правовим засобом, який установлює, змінює або припиняє майнові права та обов'язки щодо технології та/або її складових.
Договірно-правовими формами трансферу технологій (їх складових) є:
- ліцензійний договір (договору на користування майновими правами промислової власності);
- договір на передачу у власність іншої особи виключних майнових прав промислової власності (договір купівлі-продажу);
- договір комерційної концесії (франчайзингу);
- договір про створення спільних підприємств (у разі часткової передачі майнових прав на технології та їх складові);
- договір про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання;
- договір про поставку технологічного обладнання;
- договір технічно-промислової кооперації (одержання послуг для виробництва промислової продукції, напівфабрикатів, обладнання і комплектуючих, що відповідають умовам застосування технології, та інших складових, необхідних для її застосування);
- договір на створення і передачу науково-технічної продукції (технологічного інжинірингу);
- інші договірні форми.
За договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДЦКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.
Об'єктом договору на передачу науково-технічної продукції є науково-технічна продукція — завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створені дослідні зразки або партії виробів, необхідних для проведення НДЦКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими під' Вирізняють такі види інжинірингу: 1) консультаційний (пов'язаний з інформаційно-консультаційним обслуговуванням за такими напрямками: а) складення й аналіз бізнес-планів, окремих проектних рішень; б) аналіз фінансової діяльності підприємства; в) консультування з питань оподаткування, оптимізації системи управління персоналом; г) розробка й аналіз інвестиційних проектів, консультування тощо); 2) будівельний, або загальний (пов'язаний з проектуванням об'єктів, постачанням обладнання та машин, їх монтажем і введенням в експлуатацію); 3) технологічний (пов'язаний з розробкою на замовлення науково-технічної продукції) розділами підприємств, установ і організацій тощо). Результатом виконання такого договору може також виступати інформація про можливість/неможливість, доцільність/недоцільність упровадження науково-технічного результату, коефіцієнт його корисності для конкретного виробництва. Інформація, що містить відомості про науково- прикладний результат, може отримати зовнішнє вираження (форму) у звіті, проектних пропозиціях, конструкторській або технологічній документації на науково-технічну продукцію, натурному зразку тощо. Втілення інформації в матеріальну форму є обов'язковою умовою її включення до комерційного обороту.
У більшості випадків одним із складників технології як комплексного об'єкта договору про її трансфер виступає ноу-хау1, що пояснюється ускладненням сучасних винаходів, і як наслідок цього — практичною неможливістю описання останніх у патентних матеріалах з повнотою, необхідною для їх практичного використання.
Стаття 16 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14 вересня 2006 р. закріплює перелік істотних умов договору про трансфер технологій, серед них:
- перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей та гарантованих показників);
- ціна технологій чи розмір плати за їх використання;
- строки, місце та спосіб передачі об'єктів технологій;
- умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектуючих та матеріалів;
- ліцензія та її умови на використання технологій та їх складових;
- територіальні обмеження (заборона використовувати передані за договором технологію, її складові на території, не передбаченій у договорі);
' Ноу-хау-інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можна було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності. У вітчизняній докгрині існує три точки зору щодо співвідношення категорій «ноу-хау» - «комерційна таємниця»: а) вони є тотожними поняттями; б) комерційна таємниця - поняття загальне, ноу-хау - різновид комерційної таємниці; в) абсолютно несумісні поняття. Головні відмінності ноу-хау від інших різновидів комерційної таємниці полягають у тому, що ноу- хау має: а) прикладний характер (хоча може буги ще не випробуваним), тобто є одним із чинників виробництва, б) ефект новизни і в) якість товаросироможності.
- обмеження галузі застосування технологій та їх складових;
- порядок надання субліцензій на складові технології третім особам (у разі потреби включення третіх осіб у технологічний процес виробництва продукції), крім випадків передачі прав на використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, з визначенням обмежень права на використання технології та її складових, включаючи обмеження кола осіб, яким дозволено використовувати складові технологій і мати доступ до інформації про них;
- умови передачі прав на ноу-хау, техніко-економічні обгрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, які необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов'язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології та їх складові під час їх використання;
- умови проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення;
- умови надання консультацій та послуг з проектування, асистування та навчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особи, якій передаються права на технологію та її складові;
- розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид виплат (разові платежі — паушальні, періодичні відрахування — роялті або інші види виплат);
- умови страхування технологій та їх складових;
- відповідальність сторін за порушення умов договору;
- порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору;
- порядок компенсації витрат, пов'язаних із трансфером технологій, включаючи пристосування технологій та їх складових до умов підприємства, установи, організації, де вони використовуватимуться, навчання персоналу;
- умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди;
- обмеження, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У деяких країнах діє більш жорсткий порядок придбання іноземних технологій, ніж порядок, передбачений для внутрішнього трансферу технологій. Так, законодавством Японії, Італії, Іспанії, інших країн передбачено необхідність отримання дозволу компетентного органу на придбання іноземної технології.