Розділ 5   Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні

5.1.  Поняття інноваційної діяльності та нормативно-правове підґрунтя її здійснення

5.2. Об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності

5.3. Правовий режим інноваційного проекту

5.4. Договірно-правове забезпечення інноваційної діяльності 

5.5. Технопарки як форма інноваційної діяльності

5.6. Зміст державного регулювання інноваційної діяльності

5.1.      Поняття інноваційної діяльності та нормативно-правове підґрунтя її здійснення

 

Сьогодні інтелектуальна компонента є основним стратегічним ре­сурсом економічного розвитку, що зумовив заміну традиційного типу суспільного виробництва «економікою знань» («економікою іннова­цій»). На зміну «фордизму» (масовому виробництву з широким засто­суванням конвеєру та випуском у великих обсягах стандартизованих товарів) прийшов «постфордизм» (гнучке, наукомістке виробництво  випуском широкого асортименту продукції), в епіцентрі уваги якого перебуває інноваційна діяльність.

Поняття «інноваційна діяльність» дістало нормативне закріплення в низці законодавчих актів:

Згідно зі ст. З Закону України «Про інвестиційну діяльність»1 від 18 вересня 1991 р., інноваційна діяльність визначається як одна із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження до­сягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техні­ки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реаліза­цію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впрова­дження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліп­шення соціального і екологічного становища.

Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» від  2  липня 2002 р., інноваційною є діяльність, що спрямована на викорис­тання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

За статтею 325 ГК України інноваційною діяльністю у сфері гос­подарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгостро­кових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробни­цтво та інші сфери суспільного життя.

Згідно з ч. 2 ст. 327 ГК України основними напрямами інноваційної діяльності є:

-     проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної про­дукції;

-   розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

-    розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

-   технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

На цей час законодавство України про інноваційну діяльність ста­новить чисельні закони та підзаконні акти, серед яких закони України: «Про наукову і науково-технічну діяльність»1 від 13 грудня 1991 р. (у ред. Закону України від 1 грудня 1998 р.), «Про наукову і науково- технічну експертизу»2 від 10 лютого 1995 р., «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»3 від 16 липня 1999 р. (у ред. Закону України від 12 січня 2006 р.), «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»4 від 11 липня 2001 р., «Про інноваційну діяльність»5 від 4 липня 2002 р., «Про пріоритетні напрями інновацій­ної діяльності в Україні»6 від 16 січня 2003 р., «Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» від 9 квітня 2004 р., «Про державне регулювання діяльності у сфері транс­феру технологій»7 від 14 вересня 2006 р. тощо.

Крім того, успішному інноваційному розвитку країн безумовно сприяє їх науково-технологічне співробітництво, правову основу якого становлять чисельні міжурядові угоди про наукове і технологічне спів­робітництво в галузях, які становлять спільний інтерес. Українським урядом було укладено цілий блок угод про наукове і технологічне спів­робітництво, консультування і технічне співробітництво, технічне та фінансове співробітництво, науково-технічну кооперацію та ін., які встановлюють загальні засади такого співробітництва, кооперації у різ­них галузях економіки.

Утім, незважаючи на велику кількість нормативних актів, сучасні науковці справедливо стверджують, що зараз законодавча база України з питань правового забезпечення інноваційної діяльності перебуває в розібраному стані — розрізнений, внутрішньо неузгоджений правовий матеріал не дає змоги досягти головної мети — забезпечити повно- масштабне регулювання суспільних відносин, пов'язаних з інновацій­ними процесами. З метою повного, узгодженого та системного право­вого забезпечення функціонування національної інноваційної системи необхідний комплексний правовий акт, який би визначав правові за­сади функціонування інноваційної діяльності, найбільш оптимальною формою якого є Інноваційний кодекс України .