5.2. Об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності

 

Відповідно до чинного законодавства об'єктами інноваційної ді­яльності є:

1. Інноваційні програми і проекти.

Інноваційними є проекти (програми), якими передбачаються роз­робка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) іннова­ційної продукції, що відповідають вимогам Закону України «Про інно­ваційну діяльність».

2.  Нові знання та інтелектуальні продукти, у тому числі інновацій­ні продукти.

Новації — результати наукової, науково-технічної та іншої діяль­ності, до складу яких входять об'єкти промислової власності та/або інші продукти інтелектуальної діяльності, що є предметами нововве­день.

Інновації— новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені, при­йняті до використання конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшу­ють структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Інновації є кінцевим результатом упровадження нововведень, відповідно основ­ним при розмежуванні новацій та інновацій є критерій упровадження (з моменту прийняття до використання, розповсюдження новація на­буває статусу інновації).

Сам термін «технологія»1 поєднує зміст двох понять: ІесЬпе озна­чає — секрети ремесла; логія — організоване, систематизоване, ціле­спрямоване вербальне викладення відповідного знання. Визначення цього терміна надається в Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14 вересня 2006 р., де технологія розглядається як результат інтелектуальної діяльності, су­купність систематизованих наукових знань, технічних організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконан­ня операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання про­дукції, надання послуг.

За складністю внутрішньої структури технології поділяються на:

-   прості технології — технології, які створені на основі вже відо­мих людству знань та складаються з обмеженої кількості елементів (об'єктів);

-   високі технології— технології, які розроблені на основі новітніх наукових знань, за своїм технічним рівнем перевищують кращі вітчиз­няні та іноземні аналоги і спроможні забезпечити передові позиції на світовому ринку наукомісткої продукції.

За очікуваним охопленням певного ринкового сегмента технології поділяються на локальні, системні та стратегічні.

За сферою функціонування виокремлюють технології у сфері про­мисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, громадсько­го харчування, освіти та науки, культури і мистецтва, суспільної та політичної діяльності, інформаційні технології тощо. Окремо виділяють критичні технології— технології, що мають міжгалузевий характер та створюють істотні умови для розвитку багатьох технологічних сфер і напрямів досліджень та розробок. Критичні технології, як правило, є базовими та у більшості випадків супроводжуються прикладними (кожна базова технологія стає ядром інших прикладних).

' На доктринальному рівні технологію визначають як: 1) сукупність послідов­них методів обробки, виготовлення, зміни стану, якостей, форми, сировини мате­ріалу або напівфабрикату, що використовуються в процесі виробництва продукції (товарів), тобто нове вирішення завдань, що виникають у різних сферах господа­рювання; 2) технічну реалізацію економічно ефективних умов виробництва (засто­сування нової техніки, яка відповідає певному рівню виробництва); 3) створення найбільш сприятливого режиму для забезпечення стабільних параметрів виробни­цтва, що спричиняє покращення якості продукції; 4) інформацію про новий спосіб виробництва або нові умови виробництва у межах діючого способу тощо.

За функціональним призначенням технології поділяються на ви­добувні технології, технології збагачення, технології переробки, об­робки, технології інформаційного забезпечення вказаних процесів. Окремо виділяють технології подвійного призначення — технології, які крім цивільного призначення можуть бути використані для розроблен­ня, виробництва або використання озброєння, військової чи спеціальної техніки.

Несекретні завершені технології, що розроблені установами, орга­нізаціями і підприємствами України та фізичними особами за рахунок коштів Державного бюджету (частково або повністю), підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру технологій, який ве­деться Українським інститутом науково-технічної та економічної ін­формації (УкрІНТЕІ). Технології, що виконані недержавними організа­ціями, установами та фізичними особами за власний рахунок, вносять­ся до Державного реєстру технологій за бажанням їхніх власників. Наказом Міністерства освіти і науки України від 11 грудня 2002 р. № 696 затверджено Порядок державної реєстраціїнесекретних за­вершених технологій.

Стосовно технологій, для впровадження яких передбачається отри­мання субсидій, а також стосовно технологій, які плануються викорис­товувати в Україні за рахунок державних коштів, якщо сума їх закупів­лі дорівнює або перевищує розмір суми, визначеної чинним законодав­ством про закупівлі за державні кошти, проводиться державна експер­тиза відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». Метою проведення державної експертизи є визначення економічної доцільності та корисності для держави і суспільства впро­вадження технологій та обладнання з урахуванням можливих екологіч­них і соціально-економічних наслідків від їх застосування.

Під час проведення державної експертизи обов'язково визначаються:

-   технічний рівень і новизна технологій та обладнання;

~ орієнтовна ціна технологій та обладнання чи розмір плати за їх використання;

-    конкурентоспроможність технологій та продукції, яка буде виго­товлена із застосуванням цих технологій;

-    патентна чистота технологій, їх складових (властивість технологій та/або їх складових бути вільно використаними в певній державі без за­грози порушення чинних на її території охоронних документів (патентів) на об'єкти права інтелектуальної власності, які належать третім особам);

-   відповідність технологій нормам техногенної та екологічної безпеки, технічного регулювання, міжнародним і національним стандартам.

Інноваційний продукт — результат виконання інноваційного про­екту науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (у тому числі — інформаційної) чи продукції з виго­товленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам:

а)  він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топогра­фії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, сві­доцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної влас­ності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів (при цьо­му використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визна­чальним для даного продукту);

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, пред­ставленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко- економічні показники.

У чинному законодавстві не визначено склад інноваційного продук­ту. На доктринальному рівні існує підхід, за яким у структурі інновацій­ного продукту виокремлюють обов'язкові та факультативні елементи. До обов'язкових елементів інноваційного продукту пропонується відносити:

1)   майнові права на певний об'єкт інтелектуальної власності; 2) технічну документацію з упровадження об'єкта інтелектуальної власності зі вста­новленням технічних умов виробництва нової продукції та/або викорис­тання у виробничому процесі технології, способу, процесу, ресурсу, ін­шого рішення; робочі інструкції, специфікації, рекомендації; 3) експери­ментальні зразки, пробні партії, інші результати експериментального впровадження об'єкта інтелектуальної власності. До факультативних елементів інноваційного продукту зараховуються: 1) бізнес-план відпо­відного виробництва нової продукції або введення нової технології без­посередньо до умов конкретного підприємства; 2) послуги із супрово­дження впровадження у виробництво інтелектуального продукту та введення авторського контролю; 3) проведення робіт з удосконалення, модифікації, підвищення ефективності виробництва інноваційного про­дукту; 4) послуги з надання консультацій, додаткової інформації, пов'язаної з інноваційним продуктом; 5) інші.

Рішення про кваліфікування продукту інноваційним приймає Мі­ністерство науки і освіти України (його територіальне відділення) за результатами експертизи.

3. Виробниче обладнання та процеси.

4.  Інфраструктура виробництва і підприємництва.

Суб єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та юри­дичні особи України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо понад 70 % обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є іннова­ційні продукти і (або) інноваційна продукція. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.

5. Організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери.

6.  Сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; товарна продукція.

Інноваційна продукція — нові конкурентоздатні товари (послуги), що випускаються (надаються) із застосуванням інновацій та відповіда­ють таким вимогам:

а) є результатом виконання інноваційного проекту;

б) виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Рішення про кваліфікування продукції інноваційною приймає від­повідний підрозділ, визначений Міністерством освіти і науки України чи її регіональне відділення за результатами експертизи.

У загальному вигляді економічний процес послідовного перетво­рення ідеї на інноваційний об'єкт можна сформулювати таким чином: новація —  об'єкт інтелектуальної власності —> інноваційний проект —  інноваційний продукт —» інноваційна продукція.

Механізми формування споживчого ринку і збуту товарної про­дукції.