Розділ 6. Правове регулювання відносин, пов’язаних із відновленням платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - 6.9. Мирова угода: укладення, затвердження та недійсність
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Хозяйственное право - Господарське право: ч.1 (В.С. Мілаш)

 

 

6.9.   Мирова угода: укладення, затвердження та недійсність


Мировою угодою у справі про банкрутство є домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії проваджен­ня у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, ви­словили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені борж­ника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим сана­цією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету креди­торів.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути вста­новлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укла­дення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвер­дженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господар­ського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і стро­ки виконання зобов’язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов’язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Арбітражний керуючий протягом п’яти днів з дня укладення миро­вої угоди повинен подати до господарського суду заяву про затверджен­ня мирової угоди.

До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийня­то рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазна­ченням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника по­датків, та суми заборгованості; зобов’язання боржника щодо відшко­дування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім вимог кредиторів, забез­печених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали учас­ті в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди.

Господарський суд зобов’язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голо­сував за укладення мирової угоди.

Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової уго­ди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд ви­носить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Винесення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з інши­ми умовами.

У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в за­твердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашен­ня вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення про­вадження у справі про банкрутство. З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керу­ючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством

України. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для понов­лення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Вимоги конкурсних кредиторів, по яких зроблено розрахунки згід­но з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. Повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство боржника пу­блікується в офіційних друкованих органах.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не спричиняє її розірвання щодо інших кредиторів.

У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка пла­тежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному роз­мірі у незадоволеній частині.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж борж­ника обсяг вимог кредиторів щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.