6.11.  Банкрутство фізичної особи-підприємця

У статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначаються загальні поло­ження про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності — грома­дянина.

Заява про порушення справи про банкрутство громадянина- підприємця може бути подана в господарський суд громадянином- підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина- підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов’язані із зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредиторів, які мають вимоги що­до стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов’язані із зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги осо­бистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі прова­дження у справі про банкрутство.

До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про бан­крутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може за­твердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення прова­дження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців.

План погашення боргів має включати: строк його виконання; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику—громадянину-підприємцю та членам його сім’ї на споживання; розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.

Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням учас­ників провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця, змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно залишається борж­нику і членам його сім’ї на споживання.

Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина- підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого суттєво не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка ви­ключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси, затверджується господарським судом, про що вино­ситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Угоди громадянина-підприємця, пов’язані з відчуженням або пере­дачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересова­ним особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрут­ство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звер­нено стягнення.

За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення дого­вору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов’язання громадянина-підприємця третіми особами.

За заявою громадянина-підприємця господарський суд може від­класти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.

За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити про­вадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спад­щини у встановленому законом порядку.

Якщо у встановлений чинним законодавством строк громадянин- підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина- підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процеду­ри: строки виконання зобов’язань громадянина-підприємця вважають­ся такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов’язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за ви­нятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян.

Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред’явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.

Направлення кредиторам зазначеної копії постанови господарсько­го суду здійснюється за рахунок громадянина-підприємця, визнаного банкрутом.

Постанова господарського суду про визнання громадянина-підпри- ємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкру­том, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина- підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, ви­знаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використо­вуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина- підприємця банкрутом.

До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори, відшкодовуються витрати, пов’язані з проваджен­ням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

-   у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періо­дичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

-  у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної до­помоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задоволь­няються вимоги, що виникли із зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування;

-  у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов’язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

-  у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

-  у п’яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволен­ня вимог попередньої черги.

За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розпо­діляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин- підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого ви­конання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погаше­ні частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у спра­ві про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивіль­ним законодавством України.

Протягом п’яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрут­ство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п’яти років після завершення розрахунків з креди­торами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

^[1] Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 37. - Ст. 332.

^[2] Відомості Верхової Ради України. - 2001. - № 10. - Ст. 44.

^[3] Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 77.