6.7.  Розпорядження майном боржника

Розпорядження майном боржника є системою заходів щодо на­гляду й контролю за управлінням та розпорядженням майном борж­ника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника й проведення аналізу його фінансового становища та забезпечення майнових інтересів кредиторів.

В ухвалі господарського суду про порушення провадження у спра­ві про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розпорядник майна призначається господарським судом з осіб, що зареєстровані державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Ви­щому господарському суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядни­ка майна, яка відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розпорядником майна може бути призначено фізичну особу-суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою осо­бою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст. 1 Закону Укра­їни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Позбавлення в установленому порядку розпорядника майна ліцен­зії є підставою для винесення господарським судом ухвали про усунен­ня розпорядника майна від виконання ним своїх обов’язків.

Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які:

-   раніше здійснювали управління боржником-юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення цієї особи від управ­ління боржником пройшло не менше трьох років;

-   мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Ухвала суду про призначення розпорядника майна може бути оскар­жена у встановленому порядку.

Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Розпорядник майна має право: скликати збори кредиторів і брати в них участь із правом дорадчого голосу; аналізувати фінансове стано­вище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фі­нансового оздоровлення боржника; звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом»; одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том»; залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на до­говірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом» або рішенням комітету кредиторів; подавати в господарський суд заяву про достро­кове припинення своїх обов’язків; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розпорядникмайна зобов’язаний: розглядати разом із посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до борж­ника, які надійшли до господарського суду у зв’язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому Зако­ном України «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом» порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати роз­гляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вжива­ти заходів щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, гос­подарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведен­ня до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрут­ство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропо­зиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені Законом України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов’язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злит­тя, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням із розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до ста­тутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручи­тельства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсо­ток балансової вартості активів боржника.

Рішення про участь боржника в об’єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об’єднаннях юридичних осіб приймається органами управління борж­ника за згодою розпорядника майна.

Повноваження розпорядника майна (як і арбітражного керуючого) припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом».

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. Якщо безпосередньо виходити із положень спеціального законодавства, яким є Закон України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом», у межах означеної су­дової процедури неможливо виконання боржником усіх зобов’язань перед кредиторами, відповідно до реєстру вимог. Згідно з цим Законом на задоволення вимог конкурсних кредиторів поширюється дія мора­торію, який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство (про що зазначається в ухвалі господарського суду), та припиняється з дня припинення провадження. Відповідно задово­лення боржником під час процедури розпорядження майном вимог кредиторів, на які поширюється дія мораторію, є порушенням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали господарського суду, постановле­ної відповідно до цього Закону. Слід звернути увагу, що припинення провадження по справі про банкрутство має здійснюватися з підстав, передбачених ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом». У межах процедури розпорядження майном такими підставами можуть бути: відсутність боржника в Єдиному державного реєстру підприємств та організацій України; подання заяви про визнання банкрутом ліквідованої або реор­ганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; наявність у провадженні господарського суду справи про банкрутство того ж боржника; затвердження мирової угоди. Задоволення вимог ініціюючих кредиторів, навіть до публікації оголошення про порушен­ня справи про банкрутство в офіційному друкованому виданні, уне­можливить виявлення усіх потенційних кредиторів цього боржника та порушить мораторій, метою встановлення якого є забезпечення усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог та реалізації їх прав і законних інтересів. Утім на практиці, під час про­ведення процедури розпорядження майном боржника, який порушив мораторій шляхом задоволення вимог ініціюючих кредиторів, прова­дження по справі досить часто припиняється за ст. 80 (1^і — відсутність предмета спору) Господарського процесуального кодексу України.