Б. Непозовні провадження Глава 19. Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин - Страница 6

Posted in Гражданское процессуальное право - М.Й. Штефан Цивільний процес

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

§ 13. Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов'язковому страхуванню

 

Законом України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні»12 Головній державній податковій інспекції України, державним податковим інспекціям областей, районів, міст надається право стягувати з громадян в бюджет недоїмки по податках та інших обов'язкових платежах, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій, накладених податковою інспекцією за порушення податкового законодавства, у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими написами (пп. 7-Ю ст. 11).
Податки з населення є засобом мобілізації частини прибутків громадян в державний бюджет для забезпечення функціонування і розвитку економічної і соціально-культурної інфраструктури на Україні. Тому судовий розгляд цих справ спрямований на захист загальнодержавних інтересів. Разом з тим, пред'явивши вимогу про стягнення недоїмок, орган державної податкової інспекції заінтересований в тому, щоб суд надав сили прийнятому ним адміністративно-фінансовому акту про притягнення громадянина до податкових обов'язків, оскільки він добровільно їх не виконує, шляхом надання дозволу на застосування акту примусу по вилученню майна в покриття недоїмки чи звернення стягнення на грошові суми, які належать громадянам. Для цього необхідно одержати позитивне рішення суду, але суд санкціонує такі дії тоді, коли буде встановлено законність і обгрунтованість вимоги органу податкового управління.
Отже, судова діяльність спрямовується і в інтересах громадянина, на захист його майнових прав від незаконного притягнення до податкових обов'язків. Процесуальний порядок розгляду названих справ надає можливість йому активно захищати свої майнові права, оспорювати правильність покладання на нього податкових обов'язків, використовуючи для цього всі передбачені ЦПК процесуальні засоби. Таким чином, розгляд судом даних справ спрямований на захист матеріальних (бюджетних) інтересів держави, на реалізацію компетенції органів податкового управління по залученню громадян до податкових обов'язків і їх стягнення, а також на захист майнових і охоронюваних законом інтересів громадян від незаконного притягнення їх до виконання таких обов'язків.
Цивільний процесуальний порядок стягнення з громадян недоїмки по податкових і неподаткових платежах встановлений статтями 249-253 ЦПК. Право на порушення справи в суді про стягнення з громадян недоїмки мають органи стягнення: по податках — Головна державна податкова інспекція, державна податкова інспекція області, району, міста; по державному обов'язковому страхуванню — органи державного страхування (установи Української державної страхової комерційної організації); по самооподаткуванню сільського населення — виконкоми селищної чи сільської ради.
На порушення справи в суді про стягнення недоїмки подається заява, яка за змістом повинна відповідати загальним вимогам ст. 137 ЦПК і особливостям, передбаченим ст. 250 ЦПК. В ній зазначаються: прізвище, ім'я і по батькові недоїмника та місце його проживання; закон, на підставі якого громадянин притягнений до сплати відповідних платежів; сума платежів і строки їх сплати; сума недоїмки, що підлягає стягненню, пені і строк платежу, по якому утворилася недоїмка. До заяви обов'язково додаються: копія платіжного повідомлення, страхового свідоцтва або виписка з особистого рахунку недоїмника із зазначенням часу вручення йому платіжного документа, розміру і строку платежу, виписка із загальних зборів громадян про проведення самооподаткування і його суми, акт опису майна недоїмника, а при відсутності майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, — акт про відсутність майна; довідка від інших осіб про належні з них недоїмникові грошові суми при відсутності майна або недостатності його для погашення недоїмки.
Заява подається за місцем проживання недоїмника чи місцем знаходження його майна. При поданні заяви без додержання вимог, встановлених статтями 137, 249, 250 ЦПК, настають наслідки, передбачені ст. 139 ЦПК.
Справа розглядається за загальними правилами ЦПК з викликом органу стягнення і недоїмника, їх неявка не перешкоджає розглядові справи. При розгляді заяви суд перевіряє: 1) чи передбачений законом даний вид платежу; 2) чи є законні підстави для стягнення з громадянина даного платежу; 3) чи додержано органами стягнення встановленого законом порядку притягнення громадянина до платежу; 4) чи взято до уваги органами стягнення пільги в разі, якщо за законом громадянин має право на них. Якщо при розгляді справи виникнуть у суду сумніви в правильності обчислення розміру платежу, він своєю ухвалою зупиняє провадження у справі і надсилає матеріал органові стягнення для перевірки. Після перерахунку платежу органом стягнення, а при залишенні без змін — після підтвердження правильності обчислення розміру платежу вищестоящим органом стягнення провадження у справі відновляється (ст. 251 ЦПК).
Встановивши, що вимога про стягнення недоїмки є законною, суд постановляє рішення про вилучення у недоїмника описаного майна на погашення недоїмки. При відсутності або недостатності описаного майна згідно з поданим до суду актом опису для погашення недоїмки суд постановляє рішення про звернення стягнення на грошові суми, які недоїмникові належить одержати від інших осіб (ст. 252 ЦПК).
Встановивши, що вимога про стягнення недоїмки є незаконною, суд підмовляє в її задоволенні. Особи, які вважають, що описане майно недоїмника належить їм на праві особистої власності або з інших підстав, можуть звернутися в суд з позовом про виключення майна з опису.
Рішення суду може бути оскаржене, а з набранням законної сили виконується відповідним органом стягнення в присутності недоїмника, а при його відсутності — одного з повнолітніх членів сім'ї і двох понятих.
Правило ст. 250 ЦПК про те, що орган стягнення повинен додати до заяви про стягнення недоїмки акт опису майна боржника та правило ст. 252 ЦПК про те, що суд у своєму рішенні постановляє про вилучення у недоїмника описаного майна не підлягає застосуванню.
Законом України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні», Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів» стягува-чам не надано право вчиняти опис майна боржників. Проведення такого опису без дозволу суду порушувало б ст. ЗО Конституції України, тому встановлений ЦПК порядок стягнення недоїмок по податках і неоподаткових платежів не застосовується в частині, що суперечить Конституції України.
На підвідомчість суду цієї категорії справ не впливає альтернативна можливість стягнення податкових і неоподаткових платежів за виконавчими написами нотаріуса.

§ 14. Справи про заборону політичної партії і про анулювання реєстраційного свідоцтва


До компетенції судів цього виду провадження віднесені також справи, що виникають з конституційних правовідносин про заборону політичної партії і справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії13.
Законом України від 5 квітня 2001 р. «Про політичні партії в Україні» політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора заборонена в судовому порядку у випадках порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України (ст. 21).
Відповідно ст. 37 Конституції України, ст. 5 Закону «Про політичні партії в Україні» утворення і діяльність політичних партій і громадських організацій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильним шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7 ) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров'я населення. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.
Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
Справи про заборону діяльності політичних партій підсудні по першій інстанції Верховному Суду України.
Справи про анулювання реєстраційного свідоцтва розглядаються також Верховним Судом України за поданням органу, що зареєстрував політичну партію (Міністерство юстиції України) у разі невиконання політичною партією ч. 6 ст. 11 Закону, яка зобов'язує політичні партії протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечити утворення та реєстрацію у порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та Автономній Республіці Крим. А також виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів протягом десяти років.
Цей перелік підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає (ст. 24 Закону «Про політичні партії в Україні). Процесуальний порядок розгляду справ про заборону політичної партії і анулювання реєстраційного свідоцтва окремо, в ЦПК, як це має місце стосовно справ з виборчих правовідносин, не врегульовано. Вони відповідно до ст. 237 ЦПК розглядаються судом за правилами цього Кодексу, звичайно з урахуванням особливостей цих справ.
Рішення Верховного Суду України про заборону політичної партії і рішення про анулювання реєстраційного свідоцтва набирають законної сили негайно після їх проголошення, оскарженню не підлягають і тягнуть за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України. Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії Міністерством юстиції України.
Рішення Міністерства юстиції України чи його органу юстиції щодо реєстрації, відмови в реєстрації або неприйняття будь-якого рішення з цього питання може бути оскаржено до суду (ст. 11 Закону) керівним органом парти, обраним на установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії. Процесуальний порядок подачі скарги, розгляду судом таких скарг ЦПК окремо не передбачений, тому відповідно ст. 237 ЦПК вони розглядаються в загальному порядку за правилами цього Кодексу.
Законом України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян» передбачений судовий порядок розгляду справ по скаргах на рішення легалізуючого органу про відмову в реєстрації об'єднання громадян (ст. 16); про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора (ст. 31); про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора (ст. 32).
Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи самоврядування, органи громадської самодіяльності, інші об єднання громадян, порядок створення яких визначається відповідним законодавством (ст. 1), зокрема, про політичні парти.
Процесуальний порядок розгляду зазначеної категорії справ, що виникають з конституційних правовідносин в ЦПК окремо не врегульований. Такі справи розглядаються за загальними правилами цього кодексу (ч. 1 ст. 237), з урахуванням предметних особливостей таких справ.