§ 5. Особа, яка надає правову допомогу

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на пра­вову допомогу. Зазначена конституційна норма спрямована на забез­печення реалізації прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією України, де встановлені відповідні правові гарантії. Право на правову допомогу — це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. Про це йдеться в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р.№ 13-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника). Закріпив­ши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституцій­ний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гаранту­ється право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному су­дочинстві (абз. 5 п. 5 мотивувальної частини рішення)^[6].

Стаття 12 ЦПК відтворює вказану конституційну норму і зазначає, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

ЦПК передбачив нову процесуальну фігуру — особу, яка надає правову допомогу, що належить до інших учасників цивільного про­цесу. Тобто зазначена особа не є особою, яка бере участь у справі, однак її повноваження вказують, що вона наділена деякими правами, що властиві саме таким особам (ст. 56 ЦПК). У зазначеній нормі про­цесуального права вже вказується на те, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Передусім постає питання, чи не є ця особа альтернативою адвокату. Але з урахуванням того, що процесуальний статус адвоката чітко визна­чений як Законом України «Про адвокатуру», так і нормами ЦПК щодо представництва особи, яка бере участь у справі (статті 40, 42 ЦПК), слід припустити, що це є різні процесуальні фігури. Здається, що законода­вець мав на меті втілити в національну практику ідею двох категорій юристів — соліситорів та баристерів, що запроваджена в Англії. Так, соліситор/solicitors (solicit — клопотати, вести справу) фактично виконує роль консультанта із загальних питань (за принципом домашнього ад­воката), веде переговори, укладає угоди та слідкує за їх виконанням, займається врегулюванням конфліктів на підготовчій стадії процесу тощо. Баристер/barristers (молодші адвокати, початківці) — особлива категорія англійських юристів, чия діяльність традиційно пов’ язана із судочинством, і діє він за дорученням соліситора, а свої функції виконує у формі письмових консультацій із правових проблем з урахуванням перспективи судового провадження, усних консультацій, складення конкретних правових документів та участі в судових засіданнях^[7].

У ЦПК не вказуються підстави участі особи, яка надає правову допомогу, у цивільному процесі та документи, що можуть підтверджу­вати повноваження цієї особи для участі у справі. Виникає також пи­тання стосовно того, що участь у процесі цієї особи не замінює особи, яка бере участь у справі, чи її представника, тоді у чому ж полягає її допомога учаснику процесу з урахуванням наданих їй повноважень?

Особа, яка допущена ухвалою суду до участі в цивільному про­цесі для надання правової допомоги, стає учасником процесу і відпо­відно суб’єктом цивільних процесуальних відносин, що наділений певними правами і обов’язками.

Для допуску до участі у справі даної особи для надання правової допомоги особа, яка бере участь у справі, повинна надати суду заяву, розглянувши яку, суд має постановити ухвалу.

Особа, яка надає правову допомогу, має право:

-   знайомитися з матеріалами справи;

-   робити з них витяги;

-   знімати копії долучених до справи документів;

-   бути присутньою у судовому засіданні.

Зазначена особа не є представником осіб, які беруть участь у справі, оскільки такі представники законом самі ж віднесені до осіб, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК). Повноваження представників значно ширші, оскільки вони можуть вчиняти від імені особи, яку представляють, усі про­цесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа, а деякі обмеження їх повно­важень повинні бути застережені у виданій представнику довіреності.

Тобто зазначена особа, яка надає правову допомогу, наприклад: не може давати пояснення в судовому засіданні; їй не роз’ яснюються права та обов’язки; не може оскаржити рішення, ухвали суду; через її неявку в судове засідання справа не може бути розглядом відкладена, через те що про такий розгляд повідомляються лише особи, які беруть участі у справі; не може виступати в судових дебатах; подавати заува­ження щодо неповноти або неправильності ведення журналу судового засідання та ін.

Статтею 84 ЦПК передбачено, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Слід чітко відрізняти послуги, які учасник процесу отримує від особи, яка надає правову допомогу, від послуг його представника у про­цесі, оскільки такі особи мають різний процесуальний статус (повно­важення). Крім того, послуги особи, яка надає правову допомогу (як і адвоката), оплачуються, а послуги представника учасника процесу не оплачуються. Саме з цих підстав були скасовані ухвалені судові рішення ухвалою Верховного Суду України від 21.03.2007 р. у справі за позовом про зміну договору найму жилого приміщення, оскільки було встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій судові витрати були стягнуті з відповідача на користь позивача як витрати за правову допомогу на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК за участь у процесі пред­ставника позивача, який надав суду належним чином посвідчену дові­реність від позивача, а не документ особи, яка надає правову допомо­гу, на підтвердження того, що він є фахівцем у галузі права¹.

Якщо учасники цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, наприклад експерт, спеціаліст та інші, сприяють суду у здій­сненні правосуддя, то особа, яка надає правову допомогу, сприяє осо­бі, яка бере участь у справі, у захисті її прав, свобод та інтересів. Цим самим опосередковано зазначена особа допомагає суду захищати по­рушені, невизнані або оспорювані зазначені права, свободи та інтереси, що є завданням цивільного судочинства.

Питання для самоконтролю

1. Яке місце у системі учасників цивільного судочинства по­сідають особи, які сприяють здійсненню правосуддя?
2. Назвіть загальні та специфічні ознаки, що притаманні осо­бам, які сприяють здійсненню правосуддя.
3. Якими є природа та правові підстави імунітету свідка?
4. У чому виявляється відмінність у правовому статусі спеці­аліста та експерта?
5. Який порядок призначення перекладача у цивільному судо­чинстві?
6. Якими процесуальними правами наділена особа, яка надає правову допомогу?

^[1] Див.: Щеглов, В. Н. Субьектьі гражданского процессуального процесса [Текст] / В. Н. Щеглов. - Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1979. - С. 25.

^[2] Див.: Треушников, М. К. Судебньїе доказательства [Текст] / М. К. Треушников. - М. : Изд. дом «Городец», 2004. - С. 193.

^[3] Див.: !3йсман, А. А. Заключение ^ксперта [Текст] / А. А. Зйсман. - М., 1967. - С. 91.

^[4] Див.: Фурса, С. Я. Сравнительньш анализ гражданских процесуальних кодексов России и Украиньї [Текст] / С. Я. Фурса // Заметки о современном гражданском и арбитражном процессуальном праве / под ред. М. К. Треушникова. - М. : Изд. дом «Городец», 2004. - С. 87.

^[5] Див.: Комментарий к Гражданскому процесуальному кодексу Российской Фе- дерации [Текст] / отв. ред. Г. П. Ивлиев. - М. : Юрайт-Издат, 2003. - С. 431-432.

^[6] Див.: Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997-2003 роки) / М. Г. Чаюн, Ю. М. Кириченко, Р. А. Кидисюк та ін. - К. : Атіка, 2003. - С. 191-192.

^[7] Див.: Елисеев, Н. Г Гражданское процессуальное право зарубежньїх стран [Текст] : учебник / Н. Г. Елисеев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : ТК Велби, Проспект, 2004. - С. 564-588.