§ 4. Перекладач

Перекладач виконує у цивільному процесі тільки технічні функції і належить до осіб, які сприяють здійсненню правосуддя. Участь пере­кладача в процесі є гарантією повноцінного здійснення права на судовий захист особами, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою. Такі особи мають право користуватися по­слугами перекладача в порядку, встановленому законом (ст. 7 ЦПК).

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необ­хідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а та­кож особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

У юридичній літературі висловлюються думки про те, що пере­кладач, який бере участь у цивільному процесі, повинен знати не тільки мову, а й основи юриспруденції^[4].

Здається, що така вимога до перекладача є у більшості випадків майже не виконаною, що може деякою мірою перешкодити своєчасно­му розгляду справи.

Факт вільного володіння іноземною мовою потребує доведення в суді, доказом чого може бути документ про відповідну освіту та кваліфікацію перекладача.

Цікавим є правило, закріплене у ст. 162 ЦПК РФ, згідно з якою особи, які беруть участь у справі, вправі запропонувати суду кан­дидатуру перекладача. Відповідно до ст. 364 ЦПК РФ рішення суду підлягає скасуванню незалежно від доводів касаційної скарги, якщо було порушено правило про мову, на якій ведеться судове прова­дження, тобто у разі розгляду справи за відсутності перекладача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судо­вого засідання^[5].

Відповідно до глави 3 ЦПК України на перекладача поширюється правило про відводи і самовідводи, що гарантує його незаінтересова­ність і об’єктивність перекладу.

Підстави для відводу і самовідводу перекладача та порядок їх ви­рішення зазначені в главі 3 ЦПК.

Особа, яка допущена ухвалою суду до участі в цивільному процесі як перекладач, стає учасником процесу і відповідно суб’єктом цивільних процесуальних відносин, що наділений певними правами й обов’язками.

Перекладач має право ставити запитання з метою уточнення пере­кладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не воло­діє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’ язаних із ви­кликом до суду. Витрати, пов’язані із допуском до участі в справі пере­кладача, сплачуються відповідно до ст. 86 ЦПК, де зазначені й особи, які несуть такі витрати.

Перекладач зобов’язаний з’явитися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у процесуальних документах, що вручається сторонам у перекладі їх рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних при­чин від виконання покладених на нього обов’язків перекладач несе кри­мінальну відповідальність, а за невиконання інших обов’язків — відпо­відальність, встановлену законом. Наприклад, за злісне ухилення пере­кладача від явки до суду передбачена адміністративна відповідальність.