§ 3. Система цін

Регулюючи процеси обміну товарів, робіт, послуг, виконуючи об’єктивно властиві їм функції, ціни здійснюють це у певній системі, взаємозв’язку різних видів. Вони не можуть встановлюватися ізольо­вано, незалежно один від одного, а мають функціонувати в умовах економічно обґрунтованого співвідношення. Тільки в цих умовах мож­ливий пропорційний розвиток окремих галузей, певне прогнозування господарських і соціальних процесів. Публічно-правове регулювання цієї сфери життєво важливе, оскільки співвідношення між різними видами цін, реалізація певних товарів, робіт, послуг за державними фіксованими цінами становить певну частину державних гарантій для соціально незахищених верств населення.

Сукупність різних видів цін може бути диференційована за різними напрямками. Одним з найбільш сталих принципів їх диференціації є розподіл цін залежно від сфери застосування:

1. Оптові ціни — застосовуються найчастіше у відносинах між виробниками, постачальниками, виконавцями і покупцями, замовни­ками. Різновидами оптових цін є оптові ціни промисловості, оптові ціни підприємства, закупівельні ціни.
2. Роздрібні ціни — в основі їх формування лежить оптова ціна і торгова надбавка. Подібний тип цін застосовується роздрібними ор­ганізаціями, що реалізують товари населенню.
3. Кошторисні ціни — регулюють ціноутворення на будівельну продукцію, роботи, послуги і включають у себе компенсацію витрат підрядчика і його прибуток.
4. Тарифи — ціни, що представляють різновид, що регулює оборот товарів специфічної властивості — послуг. Залежно від характеру по­слуг, специфіки організації сфери обслуговування тарифи поділяють­ся на оптові і роздрібні.
5. Зовнішньоторговельні ціни — застосовуються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, експортно-імпортних операцій

Виходячи з положень статей 6-11 Закону України «Про ціни і ці­ноутворення» в Україні застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товари і послуги, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулю­вання цін і тарифів. Вільні ціни формуються шляхом угоди осіб, які вступають у договірні відносини, і визначаються волею сторін.

Певною альтернативою вільним цінам є ціни регульовані. Однак у даному випадку необхідно розмежовувати два варіанти регульованих цін. У першому випадку мова йде фактично про індикативне регулю­вання, коли регульовані ціни, сформовані на основі угоди сторін, не можуть перевищувати або бути нижче певного рівня, визначеного компетентним державним органом. У другому випадку можна говори­ти про імперативне державне регулювання, коли встановлені державою фіксовані ціни є остаточним варіантом рівня ціни і ні продавець, ні покупець не вправі від них відхилятися.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом вста­новлення:

-    державних фіксованих цін (тарифів);

-    граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від дер­жавних фіксованих цін і тарифів.

У разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів облас­них, міських (міст республіканського підпорядкування) рад, допуска­ється тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають визначальне соціальне значення, а також на про­дукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підпри­ємствах, що займають монопольне положення на ринку. Державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (у тому числі на електроенергію, природний газ для комунально- побутових потреб населення України), послуги громадського транспор­ту і зв’язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за узгоджен­ням з Верховною Радою України. Зміна рівня державних фіксованих і регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів, робіт і послуг здійснюється в порядку і термінах, що визначаються органами, що затверджують чи регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» особливий режим характерний для ціноутворення при здійсненні екс­портних і імпортних операцій. У цих умовах безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. Регулюван­ня внутрішнього ціноутворення на експортну й імпортну продукцію (послуги) визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою стабілізації цін на внутрішньому ринку, посилення бороть­би з монопольними проявами і захисту інтересів вітчизняного вироб­ника і населення постановою Кабінету Міністрів України від 18 груд­ня 1998 р. № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін» установлено, що формування і використання суб’єктами підприємни­цтва вільних цін на території України здійснюється винятково в наці­ональній грошовій одиниці. Облік витрат у доларовому еквіваленті при формуванні цін є обґрунтованим тільки в частині імпортної скла­дової структури ціни.